Закам'янілий, він дивився, як велетенська машина мчить до нього, дивився з байдужим спокоєм людини, яка знає, що загине, але, загіпнотизована наближенням смертоносної механічної потвори, не спроможна подумати про порятунок. Бензовоз, ревучи, розростався в нього перед очима, затуляв собою небо й землю, а Менн відчував лише якусь дивну напругу в горлі, не усвідомлюючи, що кричить не своїм голосом.
І раптом бензовоз почав валитися набік. Тепер уже мовчки, задихаючись від тамованого крику, Менн спостерігав, як багатоколісна махина, мов якесь доісторичне чудовисько, повільно завалюється, падає. Так і не діставшись до Меннової машини, бензовоз зник з її заднього вікна.
Затерплими руками Менн відстебнув запобіжний ремінь і відчинив дверцята. Вибравшись із машини, він нетвердою ходою наблизився до краю дороги й подивився вниз. Він ще встиг побачити, як бензовоз перекидається догори колесами, мов корабель, який провалюється в морську безодню. Слідом за машиною перекинувся й причіп.
Першою вибухнула цистерна тягача — потужна вибухова хвиля штовхнула Менна в груди, й він важко осів на глинястий ґрунт. Внизу розлігся другий вибух, обдавши Менна жаром, боляче вдаривши по його барабанних перетинках. Осклілими очима він побачив, як з урвища шугнув угору стовп полум'я, спочатку один, потім другий.
Менн повільно підповз до краю дороги й глянув униз. В густому, чорному, масному диму бурхали величезні язики вогню. Ні бензовоза, ні причепа не було видно — полум'я поглинуло їх. Менн дивився на те вогнище широко розплющеними, порожніми очима.
А тоді раптом до нього повернулася здатність відчувати, переживати. Ні, він відчув спочатку не жах і не жаль; і не нудоту, бо вона ще не встигла підступити до горла. Навпаки, усе його єство сповнилося первісним, звірячим торжеством, і, задерши голову, він переможно завив над трупом ворога.
Переклав Мар Пінчевський