Об 11-й годині 32 хвилини Менн обігнав автопоїзд.
Менн їхав на захід, до Сан-Франціско. Був четвер, день сонячний і, як на квітень, аж надто спекотний. Менн уже встиг скинути краватку і піджак, розстебнути комірець сорочки, відгорнути манжети рукавів. Сонце припікало ліву руку і навіть стегна крізь чорні штани. Їдучи цією шосейною дорогою з двобічним рухом, він протягом останніх двадцяти хвилин не бачив жодної машини — ні стрічної, ні попутної...
Переклад: Анатолій Пітик, Катерина Грицайчук
— Звідки всі вони приїжджають? — спитав Реордон.
— Звідусіль, — відповів Кармак.
Вони стояли на краю прибережного шосе. Куди не глянь, не було нічого, окрім машин. Тисячі авто були притиснуті одне до одного: бампер до бампера, дверцята до дверцят. Вони вщерть заповнили шосе.
— Он іще декілька, — сказав Кармак.
Двоє поліцейських спостерігали за натовпом людей, котрі йшли пляжем. Багато хто сміявся і розмовляв, решта були тихими і серйозними...
Переклад: Василь Біленко
Пакет лежав просто біля дверей — картонна коробка, на якій від руки були написані їхні прізвища та адреса: "Містеру та місіс Льюїс, 217Е. Тридцять сьома вулиця, Нью-Йорк, 10016". Всередині виявилася маленька дерев'яна коробочка з єдиною кнопкою, закритою скляним ковпачком. Норма спробувала зняти ковпачок, але він не піддавався. До денця коробочки липкою стрічкою був прикріплений складений аркуш паперу: "Містер Стюарт зайде до вас о 20.00"...
Переклад: Анатолій Пітик, Катерина Грицайчук
Тихо тут. Ця тиша в мені.
Бабця замкнула мене у моїй кімнаті і не хоче випускати. Тому що це сталося, сказала вона. Здається я погано поводилась. Тільки це все через сукню. Ну тобто, мамину сукню. Мама тепер не з нами. Бабця каже, що вона відправилася на небо. Не розумію — як? Як мама могла відправитися на небо, якщо вона померла?
Я чую бабцю. Вона у маминій кімнаті. Складає мамину сукню назад у скриню. Чом це вона завжди так?..