Народність образу Захара Беркута (за повістю І. Франка "Захар Беркут")

Народність образу Захара Беркута

(за повістю І. Франка "Захар Беркут")

Один із найвідоміших творів Івана Франка названий за ім'ям його головного героя Захара Беркута, який постає перед нами втіленням совісті та розуму тухольської громади часів монголо-татарської навали на Карпатську Русь. Сивий дев'яностолітній старець, "мов стародавній дуб-велетень", "поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя і знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархії), батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази". Тому тухольці неспроста обрали його ватажком, довіривши своє життя і безпеку мудрому досвіду голови старійшин.

Вони знали, що громада для Захара Беркута була всім: і його світом, і метою його життя. Він віддає рідним односельцям свої знання, сили і здоров'я, бо відчуває за них власну відповідальність. Для тухольської громади він — і садівник, і пасічник, і лікар, і розумний порадник, і чесний суддя, і дбайливий батько, і вожак, і далекоглядний пророк. Навіть у страшний час особистих випробувань Захар надає перевагу громадським інтересам. Його батьківське серце ридає над долею рідного сина-кайданника, а розум захисника громади диктує інше, тому він рішуче відкидає думку ціною вигоди для ворога повернути синові волю.

Мене дуже вразила глибока мудрість Захара Беркута, що, здається, увібрала в себе риси народної мудрості українців. Глибоко розуміючи небезпеку для Карпатської Русі, він радить навколишнім сусідам скинути "з себе ті пута" і стати на смертельну боротьбу проти ворога. Його розсудливість допомагає громаді перемогти завойовників і врятувати своє життя під час боротьби з ними.

Постать Беркута у цей період нагадує мені казкових героїв, якими сповнена українська народна творчість. Мужній, сильний і мудрий, він не знає спокою, поки односельці перебувають у страшній небезпеці. Здається, він навіть забуває про себе, про особисте життя, вся його воля і мужність скеровані на допомогу громаді.

Жодного разу він не покривив душею, бо чесність і порядність є основою його вчинків. Якщо в мирному житті старий Беркут виступає справедливим суддею, то у лихі часи небезпеки і боротьби ця чесність допомагає йому гідно витримати випробування, породжені безжалісною монголо-татарською навалою.

Найбільше мені хотілося б виділити ту далекоглядність Захара, без якої, мабуть, не було перемоги тухольців. Готуючи оборону рідної землі, мудрий голова старійшин передбачає, що недобитий ворог принесе страждання іншим, і заклинає до єдності всіх сусідів, аби знищити нападників. Саме ця ідея єдності і патріотизму стає головною у повісті. І ця ідея була спрямована І. Франком не тільки в сучасне, але й у майбутнє. Проникаючи крізь завісу віків, мудрий Захар Беркут провіщав грядущим поколінням: "Щаслив, кому судилося жити в ті дні! Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного!"

Мені хочеться вклонитися мудрому Беркуту та його словам. Бо його життя — це приклад для нас, а пророцтво своє він залишив і нам. Саме до своїх нащадків, до нас, він звертався у своїх мріях, на нас покладав свої найкращі сподівання.