Народна мудрість говорить, що діти зазвичай схожі на своїх батьків. На такі думки наводять сторінки повісті І. Франка "Захар Беркут".
Максим Беркут — істинний син свого батька, Захара Беркута. Історія його життя — найкращий тому приклад.
Максим — красивий і мужній хлопець. Він не побоявся рятувати Мирославу від величезної ведмедиці, сміливо боровся з монголами. Тяжко поранений, потрапив він у полон до монголів, але навіть там думав про те. як врятувати односельців. Саме йому належить ідея загнати монголів у котловину і потопити їх там.
Максим — справжній патріот. Він не погоджується на вмовляння монголів зрадити тухольців. Знали вороги, чий син Максим, вірили, що хлопець, навчений своїм батьком, знає слово, "що кожному до серця трафляє". Хитрощами юнакові вдалося вирватися з полону. "Кмітливий Максим вирішив зіграти роль зрадника і погодився показати монголам потайний підземний хід, яким можна вибратися і Тухлі далеко за її межі". Але навмисно довго шукав той хід, доки прибула вода і перекрила шлях монголам.
А ще Максим — шляхетний юнак. Він палко й віддано кохає Мирославу. Читаючи сторінки, присвячені щасливим закоханим, хочеться вірити у їхнє справжнє щастя.
Отже, Максим ніколи в житті не підвів свого батька. Він є достойним членом тухольської громади і порядною людиною.