Історичні персонажі в романі Л. Костенко "Маруся Чурай" (2 варіант)

Історико-філософський, соціально-психологічний роман у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай" називають енциклопедією духовного життя України XVII століття. Період часу, який охоплює роман, — це десь півстоліття, які включають у себе боротьбу українського народу за власну державність. Тому, звичайно, поетеса не могла не ввести в канву твору образи історичних осіб. Слід зазначити, що всіх їх письменниця характеризує так, як і народ у своїх піснях, думах, переказах.

Історична подія, яка лягла в основу твору, — визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Дійовими особами роману стають представники козацької республіки, історичні особи Богдан Хмельницький, Лесько Черкас, Мартин Пушкар, Іван Іскра та інші.

Письменниця строго дотримується історичної достовірності. Із спогадів персонажів ми дізнаємося про ті часи, коли виникла Запорозька Січ, про її засновника Байду Вишневецького, а також про його внука, ката і зрадника України Єремію Вишневецького.

Це про нього розповідає Марусі мандрівний дяк під час подорожі до Києва. Коли вони підійшли до Лубен, він сказав:

Там жив Ярема, син Раїни,

страшний руйнатор України.

Тікав по трупах Єремія звідси.

Та все карав, карав, карав призвідців.

Рубав їм руки, вішав, розпинав,

садив на палі, голови стинав.

Страшний по ньому залишився

слід — козацьких тіл кривавий живопліт.

Мандрівний дяк — людина, яка добре знає історію України, її героїв, які віддали своє життя за неї, часто помирали мученицькою смертю, але не осоромили своєї честі й гідності. Таким із розповіді дяка постає перед нами Наливайко — козацький отаман, гетьман Війська Запорозького, який очолив антишляхетське повстання 1594—1596 років в Речі Посполитій:

...оце отут скрутили Наливайка

і віддали на мученицьку смерть.

Був молодий і гарний був на вроду.

І жив, і вмер, як личить козаку.

За те, що він боровся за свободу,

його спалили в мідному бику!

Є у творі образ, який викликає симпатію усіх читачів. Це образ Івана Іскри, сина Остряниці. Він кохав Марусю, але не говорив їй про свої почуття, бо знав, що вона любить Грицька Бобренка. Л. Костенко змальовує його як людину благородну й правдиву, здатну на сильні почуття. Коли почався суд над Марусею, саме він їде до гетьмана Б. Хмельницького просити про помилування, адже розуміє значення поетичного слова для історії. Та письменниця не тільки романтизує цього персонажа, а й не приховує той факт, що саме Іскра був причетний до доносу на Івана Мазепу. Тому ті, хто вважає Івана Мазепу зрадником, Іскру називають героєм. Відтак, для тих, у чиїй уяві Мазепа — патріот, Іскра постає зрадником.

Незримо присутнім у творі є образ Богдана Хмельницького, з яким ми зустрічаємося в розділі "Гінець до гетьмана". Гетьмана ми бачимо очима Івана Іскри. У нього стомлене обличчя, від безсоння почервоніли очі. Гетьман готується до вирішальної битви, яка має відбутися наступного дня. Але мудрий політичний діяч і військовий стратег уважний до людей, він помічає печаль в очах Івана і розпитує, що ж привело козака в його стан. Ліна Костенко зображує гетьмана як цінителя прекрасного, як людину, що розуміє значення мистецтва в житті людей. Про пісні Марусі він високої думки:

Її пісні — як перло многоцінне,

як дивен скарб серед земних марнот.

Про наші битви — на папері голо.

Лише в піснях вогонь отой пашить.

Таку співачку покарать на горло, —

та це ж не що, а пісню задушить!"

Гетьман милує Марусю, бо усвідомлює, що без пісні може зникнути з лиця землі пам’ять про подвиги народу, про його душу.

У "Марусі Чурай" Ліна Костенко змалювала події, які відбулися давно. Але зробила це настільки майстерно й талановито, що ми яскраво уявляємо собі все, про що читаємо. Твір звучить актуально й сьогодні, адже талановита письменниця торкнулася в ньому проблем, які хвилюють читачів і сьогодні. А ще твір спонукає до вивчення історії рідного краю, поглиблення своїх знань. Бо, як кажуть, хто не знає свого минулого, той не гідний свого майбутнього.