За переказами, Маруся Чурай народилася у 1625 році в родині урядника Полтавського добровільного козачого полку Гордія Чурая, людини хороброї, чесної, палкого патріота України. У сутичці зі шляхтичем, який знущався жорстоко з простих українців, запальний Чурай убив кривдника й змушений був тікати на Січ. Брав участь у повстанні під проводом Павлюка і загинув у битві під Кумейками у 1637 році. Після смерті батька Маруся з матір'ю жили в Полтаві.
Легенда наділяє дівчину неабиякою вродою, музичним і поетичним талантом, чарівним голосом та великим коханням, яке закінчилося трагічно. Маруся мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицькові Бобренку. Гриць брав участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького, обіцяв Марусі повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав на неї уваги, бо покохав іншу, Галю із заможної полтавської сім'ї. Зраджена дівчина не витримала цього та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але його ненароком випив Гриць. Її засуджують до страти, та Іван Іскра встиг привезти помилування від гетьмана. Змучена докорами сумління, Маруся померла у віці 28 років від сухот.