Особливості композиції роману М. Булгакова "Майстер і Маргарита"

Особливості композиції роману М. Булгакова "Майстер і Маргарита"

Композиція — це організація художнього твору, співвіднесеність і взаємодія його компонентів, яка забезпечує єдність форми й змісту. Вона залежить від особливостей художнього мислення письменника і жанрових ознак його твору, вона включає в себе єдність усіх образних засобів і принципи їх співвідношення й групування, конфлікт і розстановку персонажів, вставні новели й ліричні відступи. Усі художньо-образні засоби організації матеріалу підпорядковані законам композиції: художня деталь, портрет і пейзаж, інтер'єр, паралелізм сюжетних ліній, контрапункт, парні образи й листування героїв, перехресні характеристики, авторські описи, літературний монтаж, підтекст...

Роман у романі М. Булгакова — це не механічне чергування розділів. Спалений у пічці твір Майстра (так званий "внутрішній" роман) відроджується, наче Фенікс з попелу, тому що він пов'язаний із персонажами роману "зовнішнього". Він — не лише обгорілий зошит і пам'ять Маргарити, не лише розповідь на Патріарших і сни "Івана Бездомного з дому божевільних". Із "зовнішнім" романом його єднає образ Алоїзія Могарича, зрадника, якого Майстру змальовувати "нецікаво", тому що вже був у його творчості Іуда. І є редактор, який питав Майстра, хто йому підказав написати роман на таку тему, — тому редактору, мабуть, були дуже знайомі почуття Пілата. І літератори, які цькували нового колегу. — із тих самих міркувань, що й Каіафа. Воланд правий: змінилися часи, а люди лишилися такі самі: вони легковажні й полюбляють гроші, і хоч їх і зіпсувало квартирне питання, вони милосердні. І так само, як у часи Іуди й Пілата, щодня змушені обирати: донести "куди слід" чи ні, ризикнути чи не варто? І чи йти уночі кудись за місто — заради кохання?

Але інтертекстуальні зв'язки єднають не лише "зовнішній" і "внутрішній" романи "Майстра й Маргарити", а їх разом — із "об'єктивною реальністю, даною у відчуттях". Вони включають у твір Булгакова й усю культуру людства. Від євангельських текстів до опери "Фауст" і написаних попередниками "комічних енциклопедій російського життя" — "Мертвих душ" Гоголя й пригод Остапа Бендера Ільфа й Петрова.