Особливості сатири в романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита» (2 варіант)

Особливості сатири в романі Михайла Булгакова "Майстер і Маргарита"

Роман "Майстер і Маргарита" створювався протягом 1928-1940 років. Булгаков, як будь-яка освічена людина, бачив вади і помилки устрою, що існував. Як письменник, він майстерно описав у своєму романі ці проблеми.

Сатира — це висміювання чогось негативного. Читаючи уважно роман "Майстер і Маргарита", ми помічаємо, що висміював автор.

Роман починається з того, що Берліоз та його друг, поет Іван Бездомний, відпочивають у парку, а коли до них підходить Воланд, вони ставляться до нього насторожено. Чому? Друзі вважають, що він шпигун, ворог для радянських людей, адже він іноземець. І хоча Берліозу, як освіченій людині, цікаво поспілкуватись з Воландом, він повинен грати під "дудку" радянської моралі.

Слідкуючи далі за розмовою цих особистостей, ми бачимо ще один сатиричний момент. Берліоз та Бездомний намагаються переконати "іноземця", що Ісуса Христа не існувало, а історії про нього звичайна вигадка. Читаючи ці рядки, ми розуміємо своєю духовною сутністю, що люди забули про Бога, про вічні цінності, а це неминуче веде до трагедій.

Письменник також висміює бажання людей до легкої наживи. Це добре видно в епізоді, де описується виступ Воланда з його свитою у вар'єте. Люди ловлять червінці, вважаючи їх справжніми. Жінки обмінюють свої сукні та черевики на новіші, красивіші. А в кінці сеансу це все виявляється оманою, і люди залишаються ні з чим.

Питання цензури Булгаков також висвітлив у своєму творі. Коли Майстер написав свій роман про Понтія Пілата, на нього так почали тиснути, що він змушений був кудись зникнути. Бо одного пізнього вечора він міг почути стукіт у двері чи у вікно. Багато людей знало, що означає цей стукіт, але в ті часи про це не говорилось. Тільки Маргарита, яка вже не зважала на різні соціальні та політичні умовності, відверто сказала пізньому гостю, що попереднього пожильця заарештували.

Письменнику сумно, що такі талановиті особистості, як Майстер, не можуть реалізувати свої творчі здібності, їхні твори не сприймають ся належно. Та, навпаки, цінуються такі "митці", як Іван Бездомний та його друзі, такі ж "митці" з "МАССОЛІТу", які понад усе хочуть заволодіти жаданим членським квитком, який дає багато привілеїв. Булгаков вважає, що мистецтво і культура не можуть бути на належному рівні за таких обставин. Він сподівається, що ситуація зміниться. Письменник вважає, що людина здатна зробити правильний вибір і зайняти відповідну позицію. Це видно на прикладі Івана Бездомного. Він розуміє, що поет він аж ніякий і знаходить своє призначення у вивченні стародавньої історії.

Булгаков загострює увагу на особистості Понтія Пілата, людини, наділеної владою, силою, розумом. За маскою жорстокості, байдужості, відчуження ховається людина, здатна страждати й співчувати. Він розуміє, що засуджений до страти Ісус ні в чому не винний, та в нього не вистачає сили і мужності скасувати волю Синедріону та чисельного натовпу неосвічених жорстоких людей. Булгаков вважає, що людина ніколи не повинна зраджувати своїм принципам і робити неправильні вчинки за бажанням інших людей. Зрадивши своїм принципам, Понтій Пілат все життя жалкував про скоєне, ніс тягар у душі.

Письменник порушує також проблеми хабарництва, пияцтва, нечесності, неосвіченості, боягузтва, фальші почуттів та багато інших. Булгаков показав недоліки тогочасного суспільства і кожної людини, які є і зараз, і, напевне, будуть у майбутньому суспільстві.

Я не думаю, що Булгаков використав у своєму романі сатиру тільки задля того, щоб висміяти людей, суспільство. Я вважаю, що засоби сатири необхідні для того, щоб читаючи цей роман і спостерігаючи з боку за всіма вадами, ми намагалися не чинити так само, а змінюва тись на краще, виправляти свої помилки, показуючи тим самим гарний приклад для наслідування оточуючим.