Тут під час між перервами можна поспілкуватися з різними людьми на різні теми або самому просто побути на свіжому повітрі і з легкістю позайматися, і цього достатньо, щоб змінитися, багато чого не потрібно для створення перших змін. Багато хто думає, що для того, щоб змінити своє життя, потрібно дуже багато і наполегливо працювати, а найчастіше їхати кудись в іншу країну або місто, а насправді ні куди не потрібно їхати, все завжди знаходиться поруч. Всього лише на всього потрібно приїхати в тренажерний зал і взяти в руки штангу та почати робити різні вправи, і так протягом декількох років, а тоді людина сама зрозуміє, що багато не потрібно для кращого і якісного життя, почуваючись здоровою і незалежною.
Гідропарк має свою силу змін, ця сила криється в тренажерному залі. Іван подивився на годинник, і в нього залишилося не так багато часу для ще якихось не обраних ним вправ, але все ж таки, він вирішив затриматися на невеликий проміжок часу, а це десь ще на п'ятнадцять хвилин. Не хотів після роботи й залу йти пішки до дому, а завтра вранці треба вставати на роботу, втомленим, не відпочивши їхати в інший кінець Києва, не було бажання. Щоранку вставав раніше за всіх, і менше за інших спав, бо до роботи треба було їхати понад дві години, а після сьогоднішнього робочого дня не так уже й багато лишилося сил, та ще й хотілося трохи відпочити. Та все ж подумавши хвилину, він вирішив зробити два підходи по десять разів знову на біцепс. Іван зробив вправу, стало легко, добре, а в очах з'явилася сяюча посмішка кайфу. А це було, ні так просто, відчути в очах радість після довгих років самотності й похмурих ночей, вранці встаючи з ліжка зі сльозами мороку на очах. Іван уже був задоволений тим, що він сьогодні приїхав до тренажерного залу, йому ще захотілося зробити кілька вправ. Подивився в інший бік і побачив накриття, а під ним були різної ваги для жиму лежачи від грудей штанги, а під ними були дерев'яні лавки. Усі охочі, хто хотів поштовхати від себе штангу, лягали на лавку, брали штангу в обидві руки, дотримуючись відстані між руками, знімали її, не опускаючи до грудей гриф, і з видихом піднімали. І так кожен робив стільки, скільки хотів зробити разів, і так само підходів, а між підходами в кожного був свій час відпочинку, ніхто не дотримувався ніяких програм написаних іншими спортсменами. Кожен відчував по собі, скільки він може зробити і яку вагу буде краще потиснути від грудей.
Івану відразу захотілося зробити вправу, він її робив тоді, коли займався боксом, але не так часто, як би йому хотілося. Тренер не завжди давав фізичні навантаження, розуміючи, що це занижує швидкість удару, і тут він зрозумів, що зараз немає ніякого тренера, зараз перебуває в тренажерному залі та давно не займається боксом. Хотів та часто думав, повернуться в боксерський зал та продовжити тренуватися, але не міг дозволити тренування боксу через відсутність коштів. Не було достатньо часу для відвідування боксерського залу, йому потрібно багато працювати, а у нього зараз не найкраща робота, яка забирає весь вільний час.
Ліг на лавку та подивився на штангу з лівого боку і з правого. Зробив глибокий вдих і повільно підняв руки. Двома руками міцно взяв гриф штанги, знову подивився на всі боки, щоб правильно й рівномірно взяти штангу та під час жиму її не нахилило вбік, вона була рівною. Зрушив штангу з місця, підняв її над собою лежачи на дерев'яній лавці, зараз розумів, що втомився, і немає сил, штовхати штангу. Подивився в зоряне небо, зібрався силами та повільно опустив її, не торкаючись грудей, і швидко відштовхнув від себе. Знову подивився в небо, вже більш серйозно зосередився та знову повільно опустив штангу до грудей. Одразу відчув, як м'язи почали розігріватися від не великої ваги, і йому сподобалося таке відчуття, відчувати в руках силу. Захотів ще зробити один раз, опустити та підняти штангу. Підняв штангу догори, подивився на всі боки, щоб гриф був рівним, а це була невеличка вага в сімдесят кілограмів. Після довгої перерви ця вага дорівнювала ста кілограмам, це було за відчуттям так, як він колись тиснув від грудей сто кілограмів. Давно не було такого натхнення, як воно з'явилося після перших разів зробленого жиму лежачи. Знову повільно опустив штангу на груди і швидко відштовхнув її від себе. У нього залишалися сили, розумів, що ще може зробити кілька разів. Коли тренувався боксом, робив чотири підходи по десять разів. Знову опустив штангу до грудей, і так він вичавив четвертий раз, п'ятий, шостий, сьомий, восьмий, і на дев'ятий раз руки вже почали труситися, і ліва рука нахилялася в лівий бік та була нижчою за праву. Почав подумувати над тим, що б краще зупинитися і штангу покласти на місце, ніж ще продовжувати робити інші рази. Припускав, що на останньому разі опустить штангу, її не зможе підняти, поставив на місце. Ланцюг, що тягне з боків, ускладнював підйом штанги, повільно хитаючись на всі боки, створював стукіт заліза. Не зумів підняти штангу і притиснув її, він би не зміг її спустити на бік через ланцюги та вони не дали змоги нахилити штангу на бік і скинути її з грудей, звільнивши себе від неї. А він не хотів під час сьогоднішнього тренування отримати якусь, навіть незначну травму та знав, що завтра потрібно буде працювати. Якщо зараз отримає невеличку травму, то завтра вже не зможе працювати фізично, а на роботі йому потрібно було перекладати коробки вагою в двадцять і двадцять п'ять кілограмів, збираючи їх на одну палету. Всередині не було бажання класти на місце штангу, і закінчувати підхід, не зробив потрібної кількості, стиснув зуби, подивився в небо, зібравшись силами, ще раз захотів підняти штангу. Повільно опустив руки та почав дуже сильно, поглядаючи на всі боки, щоб біля нього про всяк випадок хтось стояв, коли самостійно не зможе підняти штангу, йому допомогли та вона не придавила його, не завдала травми, почав тиснути. Відштовхуючи від себе штангу, починає кричати і з руками, що трусяться, піднімає її до кінця та далі продовжує тримати над собою. Очі почервоніли разом із кольором обличчя, а воно стало червоного кольору. Вирішив, утримуючи над собою сімдесят кілограм, зробити останній поштовх, вже потім поставити штангу на місце. Знову повільно опустив і вже набагато довше утримував біля грудей і почав думати над тим, що уже ніяк не підніме востаннє, і штанга впаде на груди, а руки відмовляли в роботі, і їх ніяк не міг розігнути, відштовхнути від себе сімдесят кілограм. Знову подивився в небо, а на очах були сльози, зосередив усі сили, що залишилися, в руках, почав спиною впиратися в дерев'яну лавку і відштовхувати від себе гриф. Ліва рука почала відставати від правої, штанга стала перекошеною на один бік. Сімдесят кілограм давно забута вага. У той час, коли тренувався боксом, це була розминочна вага, не відчував такої слабкості, як зараз. М'язи вже відвикли від такого навантаження і зараз для їхнього відновлення потрібні місяці, а буде цей час чи ні, він цього не знав. Стиснув зуби і затримав дихання, і з усіх сил намагався витиснути цю штангу, а вона тиснула його з усіх боків. Обличчя його змінилося і стало червоним. Почав упиратися ногами об бетон, залитий біля лавки. Незручно й повільними ривками відштовхнув від себе десятий раз. Швидко і з дзвоном, а вона сама зіскочила з рук, поклав штангу на місце. Усі поруч присутні люди знову подивилися на нього, побачили, як незнайомому хлопцеві було нелегко витиснути від грудей не велику для багатьох вагу штанги. Ні хто йому нічого не сказав, всі далі продовжували тренуватися. Було небезпечно одному знімати штангу, і будучи не підготовленим, він міг не витиснути останні рази та впустити її на себе й завдати собі травму. У залі нікого не знав, не хотів нікого просити про страховку під час жиму, щоб хтось із присутніх став за ним і на випадок відмови роботи рук міг підхопити штангу і допомогти покласти на місце. Сам вирішив зробити вправу, і без чиєїсь допомоги. Встав з лавки, а в очах почало змінюватися зображення світу, запаморочилося в голові, відчув прилив радості, задоволення і сильної приємної втоми з кольками в грудях, що супроводжувалася болем і швидким диханням. М'язи настільки сильно затиснулися в грудях і в руках, що йому зараз було нелегко дихати, за такого раптового навантаження тіло почало труситися, м'язи не були готові до виконання вправи без розминки й розігріву. Почав піднімати руки вгору і розсовувати їх на всі боки, і м'язи трохи розтиснулися, заспокоїлися і розслабилися. Подумав, що йому насамперед потрібно було зробити розминку перед виконанням вправи, а такий жим без розігріву був небезпечним. Стало незвично після довгого часу відсутності силових вправ. Почав сумувати за своїм минулим і тим часом, коли він тренувався, не відчував втоми, і міг без труднощів робити одну вправу багато повторень і підходів з різними вагами, а зараз це все вже в минулому. Усе прекрасно розумів, і те, що життя може перевернутися, як завгодно, і все зміниться, як у добрий бік, так і в поганий. З ним усе сталося в іншому напрямку і не в бажаному, а він сподівався на кращі зміни, але їх не сталося, і все стало темним і похмурим. Залишився сам, йому нікуди було йти, крім роботи в нього більше нічого не було, проживаючи життя в маленькій однокімнатній квартирі. Відмовлявся вірити у важкі зміни і своє життя без майбутнього, а раніше в нього було зовсім інше життя і своє вже розплановане майбутнє, і не міг ніколи подумати про розставання з боксом, одним єдиним у житті сенсом, який веде тільки вперед. Мріяв і все робив для здійснення мрії стати найкращим боксером у своїй ваговій категорії. Ніколи не міг уявити, що в нього не буде коштів для відвідування боксерського залу та смачної їжі. Нині в нього не було ні першого, ні другого, ні ходити до боксерської зали, ввечері їсти якісну їжу, він не міг. Тоді вірив, що в нього буде зовсім інше життя, і таке, яке він мав на думці, стане чемпіоном, буде кращим на ринзі та завжди буде гідний заробіток. Завжди буде, що поїсти, а тоді йому було вісімнадцять років. Непередбачувані ситуації прийшли в його дім без запрошення, зробили так, як йому не хотілося, нічого з цим не зміг вдіяти, змирившись, пішов далі, хай би там як, не бачачи більше нічого в житті, він йшов з порожнечею в серці далі містом, шукаючи свій шлях, і не бачачи кінця дороги всім стражданням, а вони були присутні з ним кожного дня, кожної ночі, перетворюючи нічні сни на жахіття.