Передмова
За допомогою уяви письменник хоче передати можливість уявити всі сцени, які присутні в розповіді завдяки слову Кадр ■. Кадр ■ – це допоміжне слово, яке дає можливість читачеві уявити сцену та насолодитись містичною розповіддю, де він опиняється в місцевості, в якій відбуваються містичні події, а сам знаходиться в повній безпеці.
Сцена 1
Містичний ліс
Кадр ■
Перед очима неба відкрився зелений вид лісового масиву. В цей час двоє дівчат вирішили, а це відбувалося перед Новим роком, походити і погуляти в лісі. В канон свята вони посміхаючись пішли гуляти до лісу, зовсім ні про що не підозрюючи. Прогулянка планувалася на кілька годин, а їм хотілося перед святом подихати свіжим повітрям та поговорити на різні теми. А всесвіт вирішив з ними пожартувати і дівчата потрапили в небезпечну та неочікувану пригоду. З подругами сталося щось незвичайне, коли дівчата пішли далеко в ліс.
Кадр ■
Дві дівчини йдуть дорогою в лісі і між собою розмовляють.
Першу дівчину звуть Наташа, а другу Юля.
Кадр ■
Розмова починається з Наташі, вона каже:
– Ти знаєш, сьогодні особливий день. Я рада нашій зустрічі і сьогоднішній прогулянці.
Юля відповідає:
– Ти знаєш, подруго, я теж рада нашій зустрічі. Сьогодні особливий день тому, що Новий Рік вже на носі, а ми знайшли час зустрітися, поговорити і обговорити важливі для нас теми.
Наташа:
– Це гарне місце для наших секретних розмов. Нас ніхто не почує, тут ми можемо побути удвох і спокійно поговорити на всі теми, які ми хочемо обсудити.
Юля:
– І часу в нас достатньо, класно, що ніхто нас не квапить.
Наташа:
– До сьогоднішнього дня у нас постійно не було часу, ми завжди кудись поспішаємо: то на роботу, то з роботи додому, тому немає жодної вільної хвилини для такої бажаної дівчачої розмови.
Юля:
– Я з тобою повністю згодна. Життя пролітає крізь нас, а ми ніяк не можемо зустрітися і поговорити як подруги. Усе нам заважає.
Наташа:
– Сьогодні той самий день, коли у нас нарешті з'явився час для тривалої розмови. Місце підходяще, ніхто нам не заважає і ніхто нас не відволікає.
Юля продовжує розмову:
– І ніхто з нами не знайомиться.
Наташа:
– Згодна, куди б ми не пішли, всі з нами хочуть познайомитися і не дають нам спокійно провести час і поговорити.
Юля:
– Ох, ці хлопці… Вони завжди перебивають жіночі розмови і не дають нам спокійно поговорити, а головне те, що так відбувається скрізь, чи то на роботі, чи то на вулиці, чи то в кав'ярні.
Наташа:
– Та не кажи!
Юля:
– Сподіваюся, тут у лісі нікого не буде, хто б раптово з'явився із–за дерева і захотів би з нами познайомитися.
Кадр ■
Наташа посміхнулася:
– Сподіваюся тут такого не буде.
Кадр ■
Юля поглядає на дорогу попереду, яка веде вглиб лісу.
Кадр ■
Юля запитує:
– Ти вже приготувалася до Нового року? Де збираєшся його святкувати?
Кадр ■
З посмішкою на обличчі Наташа відповідає:
– Це дуже гарне запитання. Скажу тобі чесно: я сама ще не знаю, де я зустрічатиму Новий рік.
Кадр ■
Юля з подивом ставить запитання:
– Як ти не знаєш, де зустрічатимеш Новий рік? Свято ж сьогодні. До вечора залишилося кілька годин.
Кадр ■
Наташа посміхаючись каже:
– Так. Я не знаю, де буду зустрічати Новий рік. У мене було багато цікавих варіантів. Але в мене зникло бажання кудись їхати на Новий рік. Я так втомилася від усієї цієї метушні та надокучливих хлопців, які запрошують мене в різні місця. Мені вже хочеться самій зустріти Новий рік у повній тиші та спокої, без зайвого шуму й настирливих поглядів хлопців, які бажають швидше мене обійняти, а мені цього не хочеться. Мені хочеться лише тиші та спокою.
Юля:
– Тепер я тебе розумію. Мені теж іноді хочеться втекти від цього всього, побути одній і провести час наодинці з собою. Що б ніхто не відволікав, не чіплявся до мене. А найголовніше, щоб мені не довелося робити те, що комусь хочеться, а мені – ні. Нестерпно набридло вже. Найчастіше кажуть, наприклад, підемо погуляємо туди, йдемо сюди, там буде краще, ось побачиш, тобі сподобається. Я вже втомилася від таких стосунків та прогулянок. Хочеться бути вільною і робити все, що хочеться мені. Найкращим варіантом, а це зараз, на Новий рік – поїхати до мами. Вона живе недалеко від Києва в приватному будинку. Мама сьогодні запросила сусідів зустріти Новий рік, подзвонила мені і я погодилася приїхати. Я відмовила всім друзям та вирішила поїхати до мами.
Наташа:
– Правильно зробила. Новий рік – свято для сім'ї, а не для друзів. Я ось із радістю поїхала б до мами, але вона зараз за кордоном, тому я ніяк не зможу зустріти Новий рік разом із нею. Знаєш, уже немає бажання гуляти з друзями, які бажають якомога голосніше покричати та довше погуляти, не сплячи пару днів. Тому на Новий рік я буду сама.
Юля:
– Ти й справді на Новий рік хочеш бути сама?
Наташа:
– Так. Я хочу бути сама. Це найкраще. Я сама собі зроблю святковий стіл. Головне, такий, який я сама захочу. Виберу те вино, яке мені подобається, увімкну ту музику, яка найбільше до вподоби та буду слухати і прикрашати квартиру так, як я сама захочу, а не так як подобається моїм друзям чи ще комусь. Я зустрічатиму Новий рік під свою музику, неквапливо попиваючи вино, поглядатиму з висоти свого вікна на Київ, що горітиме різнокольоровими вогниками.
Юля:
– Класна ідея – зустріти Новий рік наодинці і нікуди не поспішати, не слухати криків друзів, які горлопанять: Наливай ще, лий і не шкодуй.
Наташа:
– Так, іноді хочеться побути на самоті та не чути, як усі навколо кричать. Мені цього так бракує, тиші та спокою. Це мрія – побути самій у тиші та спокої, попиваючи вино, розслабляючись тільки зі своїми думками.
Юля:
– Так. Добре, коли є таке бажання, і воно біле, світле, і людина хоче побути сама, не від смутку й самотності, а від радості й щастя провести вечір наодинці, насолодитися цими хвилинами святкового відпочинку.
Наташа:
– Тож сьогодні я проведу зовсім самотній та світлий вечір наодинці із собою не від горя, а від бажання провести однією щасливий Новий рік і зустріти його так, як мені хотілося, насолоджуючись святом.
Юля:
– Це може не кожна дівчина.
Наташа:
– Я не кожна, – посміхнулася і сказала, – я вирішила цей рік побути на докір усім пропозиціям самою, прожити зустріч нового року самій. Це такий експеримент, може це буде найкращий Новий рік у моєму житті.
Юля:
– Незвичайне і хоробре рішення маючи багато пропозицій провести Новий рік одній без компанії друзів та сім'ї.
Наташа:
– Я так вирішила.
Юля:
– Сильне рішення. Я б так не змогла. Навпаки, багато дівчат бояться залишатися самій та шукають усі можливі варіанти провести його з ким–небудь, біжать до всіх, хто їх тільки покличе, все роблять, щоб уникнути самотності.
Наташа:
– Я знаю, що мало хто хоче на Новий рік бути одному, і всі шукають можливість провести його з кимось. Мені здається, що є ті, хто з радістю проведе на Новий рік час із безхатченком, аніж самотужки сидітиме вдома та слухатиме музику чи дивитиметься телевізор.
Юля:
– Я з тобою повністю згодна.
Наташа:
– Тож я сьогодні нікуди не поспішаю.
Кадр ■
Юля:
– А, у мене ще є кілька годин для прогулянки, а потім мені потрібно буде повертатися назад, додому, і їхати в заміський будинок. Не хочу запізнитися на свято.
Кадр ■
Наташа:
– Головне іноді поглядати на час та не заговоритися, а то для дівчат під час розмови з найкращою подружкою час кудись зникає, і так може швидко пролетіти біля ніг, що не помітно пройде день, і як завжди ми запізнимося.
Юля:
– Ми ж дівчатка, і як завжди, спізнюємося. Мало хто нас зрозуміє, як приємно розмовляти з найкращою подружкою, і як швидко пролітає з нею час у повному задоволенні від розмови.
Наташа:
– Так, це приємне проведення часу. Тому дівчатка завжди спізнюються, коли отримують задоволення та не поспішають туди, де його немає.
Кадр ■
Юля посміхнулася:
– Так, у дівчат зовсім інше життя, розуміння, проведення часу. Вона не буде спілкуватися з тим, від кого не отримує задоволення.
Кадр ■
Наташа відповіла з посмішкою на обличчі:
– Я з тобою згодна.
Юля:
– Час із висоти і проведений для себе зовсім по–іншому приносить задоволення.
Кадр ■
Наташа поглядає вперед і бачить, як небо над головою стало зовсім іншим, а в лісі почала з'являтися дивна тиша, ніби час зник.
Кадр ■
Наташа подивилася на годинник:
– Ти нічого дивного не помітила?
Кадр ■
Юля подивилася вперед і відповіла:
– Ні, нічого дивного не помітила.
Наташа:
– Може й так. Уже минуло дві години, як ми йдемо і розмовляємо.
Юля:
– Так тут немає нічого дивного. У дівчат так завжди відбувається, коли вони щось обговорюють.
Наташа:
– Ні, я розумію, що у дівчат так завжди, і я це знаю, але мені здалося, що все навколо якось дивно змінилося, і стало іншим, і тиша так само стала іншою.
Юля:
– Не хвилюйся. У глибині лісу завжди так. Тут же нікого немає, крім нас, і люди перебувають далеко від нас. За годину повернемося до нашого району. Лісовий масив не далеко від нас. Он у тій стороні.
Кадр ■
Юля показала рукою в бік.
Кадр ■
Наташа:
– Я вірю тобі, але я зараз зовсім про інше. Мені здається час зупинився, і я відчуваю якусь невизначеність часу та ніби світ навколо нас змінився. Дивно це все якось.
Юля:
– Це, напевно, святковий настрій грає з тобою в жарти і не хоче, щоб ти одна була вдома, а провела Новий рік із друзями.
Наташа:
– Я серйозно. Тут якось, щось не так. Краще повернутись назад.
Юля:
– Добре, подруго. Якщо ж тобі якось не по собі, що ми так далеко зайшли в ліс, то краще нам повернутися назад. Не хочу тобі псувати свято і лякати лісом без людей.
Наташа:
– Я серйозно. Я не боюся лісу, але і самотності на Новий рік, але зараз явно в цьому лісі щось сталося і краще нам піти назад.
Юля:
– Що на лісовому лісі може статися? Вдалині там хати, і там хати, а там села і люди. Усе добре. Зараз день, і тут немає ніяких маніяків.
Наташа:
– Я тобі вірю, що тут немає маніяків, які вирішили на Новий рік піти погуляти та насолодитися криками без захисної дівчини. Я тобі кажу про те, що навколо ліс став іншим і навіть колір неба змінився.
Кадр ■
Дівчата подивилися на ліс.
Кадр ■
Юля:
– Може щось змінилося, але вже минуло дві години відтоді, як ми зайшли до лісу і пройшли не малу відстань від входу.