Передмова
Книга про те, як Олександр, звичайний хлопець, приходить у тренажерний зал і починає тренуватися. Життя юнака змінюється, він пізнає його із зовсім іншого боку, таким, яким раніше ніколи не бачив. Він навіть не міг уявити, що тренування дає такий поштовх у житті. У тренажерному залі Олександр знайомиться з Сергієм, і вони, тренуючись, розмовляють на різні теми, даючи один одному корисні поради і все більше бачать, як спортивні тренажери позитивно впливають на їх фізичний та інтелектуальній розвиток. Хлопці швидко змінюються в кращий бік і від усього отримують задоволення.
Глава 1
Сам у залі
Олександр озирнувся, подивився на свою шафу, переодягнувся, кинув погляд на втомлені ноги і тільки тоді зрозумів, що забув одягнути спортивне взуття. На ногах у нього були смугасті шкарпетки. Він подивився на білосніжні кросівки, що стояли поруч, і здивувався:
– Нібито я вже одягав їх… Що це зі мною коїться? Я ледь не пішов у зал в одних шкарпетках. Добре, що мене ніхто не побачив без взуття, ото б сміху було.
Хлопець узяв лівою рукою своє спортивне взуття і повільно одягнув його на ноги. Підійшов до дзеркала, яке знаходилось поруч. Під ним був умивальник. Подивився на себе й задумався:
– Невже за минулий рік я так змінився? Коли я прийшов у зал, на мені не було жодного м'яза. Я був худорлявим, високим хлопцем, і ніхто не звертав на мене уваги, а зараз я дивуюся тому, який за рік отримав результат. Працюючи в залі через день по годині, я вже через три місяці став іншим, і тепер я себе не впізнаю. У мене таке враження, ніби це все не насправді та сниться. Неймовірно, що я маю таку привабливу зовнішність! Я став удвічі більшим, ніж був. Неможливо, але це правда. Я ось бачу самого себе і розумію, що це незвичайний результат. Може, це сталося через те, що я дуже довго хотів змінити свою зовнішність, і моє бажання було настільки сильним, що я забув про все на світі заради тренажерного залу. Ні на що не звертав уваги і не зважав на слова своїх друзів, які мені казали, що краще не ходити до залу, а посидіти десь у затишному місці, попити пива, обговорити новини. Але я їх не слухав, і всупереч усьому я тепер маю зовсім інший вигляд .
Так, Олександр нікого не слухав, він прийняв своє рішення, а воно було нелегким. І найважче було відмовитися від зустрічі з друзями, які його не підтримували і не бажали, щоб він ходив до тренажерного залу. Довго був сам, розуміючи, що відмовитися від друзів є нелегким рішенням заради своєї мети. Уже в тренажерному залі, коли почав займатися, то так само повністю був сам, і йому ніхто не підказував, як правильно потрібно тренуватися. Він самостійно опановував різні вправи. Тільки іноді, коли чогось не знав, підходив до адміністраторки, милої дівчини, яка постійно знаходилась у залі, і у неї цікавився основними правилами тренувань. В основному ж Олександр самостійно працював над собою, читаючи літературу для спортсменів, та іноді заходив в Інтернет і там шукав різні відеоролики, де було показано, як потрібно правильно виконувати вправи. І це йому допомогло в самостійному тренуванні.
У нього був невеликий заробіток, тому на тренера грошей не вистачало, і хлопець сам тренувався в залі без будь-якої допомоги. Тренажерний зал приніс великі зміни в його життя. З часом у Олександра зникло бажання, як це було раніше, після роботи зустрітися з друзями, взяти по пляшечці пива, а потім посидіти на лавці, а між розмовами дістати з кишені пачку цигарок і викурити одну чи дві та пізно вночі повернутися додому. Ні, він уже від цього усього давно відмовився.
Спочатку, коли Олександр приходив до тренажерного залу, він відчував, що весь алкоголь і викурені сигарети позначаються на його здоров'ї. Йому було нелегко починати займатися спортом. Іноді хлопець після кількох вправ уже не мав сил і бажання продовжувати тренування і хотів піти, але його зупиняло те, що він прийняв рішення і не міг від нього відмовитись. Він обрав свій шлях і не бачив жодного сенсу залишати почату справу. На вихідних днях розмірковував над тим, щоб почати ходити в тренажерний зал, і на це все пішло більше місяця. Ці думки його не відпускали вечорами і вночі йшли з ним спати. Вони були в його сновидіннях, де він бачив себе вже більш підкачаним, струнким. Йому подобалися такі сни, вони були віщі, показували правильні напрями, але коли вранці прокидався, одразу розумів і відмовлявся, вірити те, що в житті він щось може змінитися. Знав, для того, щоб щось змінити в житті, потрібні роки, і не був упевнений, чи зможе протриматися стільки в тренажерному залі, працюючи над собою. З часом він все ж зміг дійти до своєї мети і не зійти із шляху.
Тренувався у тренажерному залі через день, а потім вирішив ходити щодня. Від усього відмовлявся і розумів, що це неможливо і такі люди, як він, не мають такої сили волі, але коли минав час, він ще більше почав розуміти свою силу, в яку він ніколи не вірив. Але тепер Олександр знає, що він зовсім інша людина. Колись, ще в дитинстві, батько йому показував, як правильно віджиматися. Йому було шість років, і він робив кілька віджимань на день, п'ять чи десять. Так тривало недовго, не більше місяця, а запам'ятав на все життя. Олександр не робив такі вправи, йому було цікаво піти погуляти з хлопцями, десь побігати, кудись сходити та пограти в ігри, повеселитися. Відмовлявся від жодних фізичних навантажень. Ось такими були його дитячі спогади. Завжди планував на майбутнє, але це майбутнє ніколи не наставало, і думав, коли з'явиться можливість, тоді він піде в зал, а так цілими днями грав у футбол на своєму подвір'ї, у хованки або ж у якісь інші ігри, які він вигадував зі своїми друзями. Минали роки, і нічого не змінювалося. Олександр відмовлявся від того, щоб почати ходити в зал. Іноді він навіть пропускав шкільні уроки для того, щоб зі своїми друзями кудись сходити погуляти. Непомітно минуло дитинство. Зараз йому вже двадцять п'ять років і за своє життя хлопець не встиг нічого зробити, а двадцять п'ять – це вже не такий молодий вік, як вісімнадцять років. Усі, хто зараз тренується в залі, почали займатися давно, коли їм було по вісімнадцять чи двадцять років. І з того моменту по сьогоднішній день вони вже мають достатньо гарний вигляд. А дехто нагадує міфологічних богів, маючи такі м'язи, яких Олександр ніколи не бачив. Люди замінилися і їх сила стала перевершувати силу багатьох людей, а це завдяки роботі над собою, яка триває вже протягом десятків років, і не кожен зможе протриматися стільки, роблячи щодня різні фізичні навантаження. Їх життя стало краще, і вони самі створили себе, але це лише одиниці, які змогли так довго тренуватися і досягти певного результату.
У кого з'являється бажання збільшувати свої силові показники, той починає більше робити різних вправ і змінювати ритм тренування. Коли Олександр бачив усіх цих качків, він розумів, що йому з ними ніколи не зрівнятися, і вже виникали якісь почуття про даремно згаяний час, він думав, що у нього нічого не вийде. Чому він прийшов у зал у двадцять п'ять років, Олександр не знав і змирився із цим, як склалося, так склалося, і вже нічого не повернути. Залишалося тільки одне: заплющити на все очі і далі йти до залу. Вечорами, повертаючись додому, Олександр замислювався над тим, що йому треба було дослухатися до слів батька, коли він ще в дитинстві привчав його до спорту. І у нього було б зовсім інше життя.
Згодом побачив, як відсутність вправ вплинула на його зовнішній вигляд: він був худорлявий, високий і не демонстрував жодних силових показників під час навчання в школі та університеті. Іноді Олександр замислювався над тим, що в такому віці у нього немає дівчини через непривабливий зовнішній вигляд. Худий високий хлопець, неспортивної статури. Адже дівчатам подобаються спортивні хлопці, на них завжди звертають увагу. А ось на Олександра ніхто ніколи не звертав увагу. Іноді він намагався познайомитися з дівчиною, але ніколи не мав успіху, і це момент, коли в житті треба щось змінити. У нього були добрі наміри, він качав м'язи не для того, щоб отримати щось від когось за допомогою сили, ні, він качав м'язи для того, щоб зовні стати кращим і не хворіти так, як це відбувалося протягом багатьох років. Спорт у життя людини приносить здоров'я. І так само все це впливає на багато життєвих процесів у кращому напрямі. Олександр знав, якщо він зможе тренуватися, то буде мати спортивній та привабливий вигляд. Коли людина змінюється і отримує таку силу, вона стає зовсім іншою і починає розуміти, що вона набагато краща за інших людей, набагато сильніша, ніж інші. На кожного сила по-різному може впливати, і він не хотів ставати злим та безвідповідальним, як це інколи буває, коли хтось відчуває свою силу. Розібравшись у собі, Олександр вирішив піти до тренажерного залу, що знаходився недалеко від його будинку, усього лише в п'ятнадцяти хвилинах ходьби.
Час від часу згадує перше тренування і те, який же він був незграбний. Коли тренувався, то не розумів, що і як робити. Не мав коштів для тренування з тренером, щоб той його чомусь навчив. Коли прийшов у зал, почав розглядати різні картинки і схеми тренувань, розвішані на стінах, де було показано виконання певної вправи і який м'яз працює та як правильно робити вправу. На тренуваннях він уважно вивчав кожну картинку, де показано, як правильно робити вправу, а потім самостійно повторював те, що було намальовано. А вже коли чогось навчився, почав виконувати вправи і самостійно тренуватися. Згодом з'явилася якість кожної вправи. Коли приходив до тренажерного залу, Олександр ні з ким не розмовляв, а тільки привітно кивав головою адміністраторці, що стояла за стійкою та чекала на прихід гостей. У неї брав ключ від шафки та хутко йшов до роздягальні. Переодягався і йшов тренуватися та думав про щось своє. Спочатку не було жодної схеми тренування, і він, уже ознайомлений з великою кількістю написаних програм відомими спортсменами, вибирав те, що найбільше підходило, і тренувався. Ще замислювався над тим, що від виконання фізичних навантажень і певних вправах завжди буде ріст м'язів, і, спочатку усе роблячи неправильно він був упевнений у якомусь результаті, хоч він був незначним.
Дома, сидячи в Інтернеті, знаходив програми тренувань, але за жодною з них він не тренувався, у нього було бажання самостійно накачати м'язи.