Олесь Гончар — За мить щастя (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: епос.

Жанр: новела.

Напрям (течія): реалізм із елементами романтизму (неоралізм; неоромантизм).

Тематичний різновид жанру: соціально-психологічна новела з елементами політичної.

Тема: кохання радянського воїна з жінкою-мадяркою під час перебування радянських солдатів на угорській землі, де їх сприймають як завойовників, а не як визволителів.

Ідея: оспівування світлого кохання як щастя, за мить якого людина може віддати життя; засудження глибинної неправильності ситуації, коли за мільйони смертей на війні майже нікого не карають, а за смерть одного ревнивця, спричинену випадково, карають чисту душу.

Мотиви: "кохання"; "момент щастя"; "протистояння влади й людини"; "брудна політика"; "людина на війні", "справедливість".

Композиція: складається з обрамлення (пролог і своєрідний епілог) і власне новели.

Сюжет: оповідачеві в сонячному Рангуні згадалася історія сонячного літа, коли радянські війська звільняють Угорщину (пролог) — картина літніх днів і краси угорських земель — радянський юний воїн-герой Сашко Діденко везе воду, радіє життю, мріє про кохання, про яке чув, але ще не мав, бо й ніколи за війною було (експозиція) — на жнив'яному полі Сашко бачить жінку на ім'я Лорі (Лариса), від якої не може відвести ока — вони ніби шукали одне одного — мить щастя (зав'язка) — до них наближається смерть у вигляді незнайомого, чорного, в жилетці, з блискучим серпом у руці чоловіка (чоловік Лори) — Сашко стріляє — його садять на гауптвахту — Сашко щасливий і майже не розуміє, що сталося ("наче напоєний чарами, тільки й жив він тепер своїми золотими видіннями, отими снопами, її красою, тільки й чекав, коли вийде з гауптвахти та знов гайне до своєї циганочки (так він свою мадярочку називав)") — вартові підтримують хлопця — чоловік Лори помирає в лікарні — справа набуває широкого розголосу в країні як зразок "безчинства окупаційних військ" — Лора захищає Сашка — Сашкові винесено смертний вирок, справа доходить до Москви — чекання на апеляцію (кульмінація), але все залишається в силі — закохані таємно бачаться — комбат як душпастир вислуховує останнє слово Сашка — Сашко ні про що не жалкує — за півгодини засудженого розстрілюють у яру (розв'язка) — "Дива не трапилося. Сталося все, що мусило статися" (своєрідний епілог).

Час подій: 60-ті рр. XX ст.-1943 р.

Місце подій: Рангун — Угорщина.

Головні герої та їх образи:

людей: оповідач, який в Рангуні згадує події війни; Сашко Діденко — радянський воїн, молодий хлопець; Лорі (Лариса) — угорка (мадярка), молода жінка; чоловік Лариси-, священик-, Шадура-комбат;

природи: поле, виноград, ліс, снопи, яр; предметів і явищ: мрії, глечик, тіло, револьвер, постріл, гауптвахта, розповіді, домисли, сльози, скрик.

Художні засоби виразності: епітет, порівняння, метафора, риторичні фігури.

Проблематика:

• Краса й сила кохання;
• Образ миті життя;
• Життя і смерть;
• Розуміння щастя;
• Війна і смерть;
• Людяність і гуманізм;
• Політичні, моральні, етичні закони, якими керувався СРСР у повоєнний період.