На мою думку, рішення військового трибуналу було надто жорстоким, можна було ув'язнити Діденка, а не вбивати. Дійсно, воїна не можна було виправдати, адже він вбив мирного мешканця. Той трагічний випадок набув широкого розголосу в країні, преса говорила про те, який розбій чинять окупаційні війська. Можливо, тому і закінчилося все розстрілом. Сашко Діденко загинув в ім'я батьківщини. Про свідчить його розмова з комбатом. Коли Шадура питає: "Що ж це виходить? На смерть за Батьківщину йшов, а тепер сам заплямував її? …Тисячу разів життям ризикував ти за неї в боях, тисячу разів міг за неї головою накласти. То хіба ж тепер злякаєшся? Якщо справді заплямував і кров'ю тільки й можна ту пляму змити – хіба не змиєш?", Сашко відповідає: "Вітчизну, те, що є найсвятіше в людини... Хіба ж я хотів зганьбити?! Та коли вже так виходить... Коли виходить, що тільки смертю й можна ту пляму змити... То що ж, я готовий".