Літературна енциклопедія

В літературі вид опису, змалювання внутрішніх приміщень та предметів, які в них знаходяться і безпосередньо оточують персонажів твору.

Невеличкий розважальний драматичний твір, який виконувався між актами вистави на серйозні, переважно релігійні теми.

Виникли в середньовічному театрі в XV ст., спочатку як гумористична паралель до серйозної драми, а згодом втратили цей зв’язок і набули повної самостійності. Інтермедії в історико-літературному плані — прямий попередник новітньої реалістично-побутової п’єси.

Невеличкий розважальний драматичний твір, який виконувався між актами вистави на серйозні, переважно релігійні теми.

Виникли в середньовічному театрі в XV ст., спочатку як гумористична паралель до серйозної драми, а згодом втратили цей зв’язок і набули повної самостійності. Інтермедії в історико-літературному плані — прямий попередник новітньої реалістично-побутової п’єси.

Поетичне вираження переживань героя, пов'язаних із його особистим життям.

Чергування підвищень і знижень голосу, тон мовлення, який дозволяє виражати почуття, ставлення до вимовленого.

(фр. intrigue, від лат. intrico — заплутую)

Складне й заплутане розгортання подій у драматичному чи розповідному творі з метою розкрити гостру боротьбу між персонажами й "заінтригувати", зацікавити нею читачів. Розрізняють інтриги політичні, пригодницькі, любовні та ін.

(від гр. еіrоnеіа і оnуmа — ім’я)

Жартівливий чи іронічний псевдонім, яким іноді письменники підписують свої твори.

Художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

Прихована насмішка, коли про якесь явище чи особу говориться в позитивному плані, а мається на увазі зовсім протилежне. Від гумору іронія відрізняється більш гострим, хоч і замаскованим запереченням висміюваного. Іноді, особливо в ораторській мові, ті слова, які треба розуміти в протилежному (іронічному) значенні, говоряться з насмішкуватою інтонацією, а на письмі беруться в лапки.

Поема, у якій зображено героїчні постаті й події минулого.

Наявність у творі, сцені, чи описі, а також у мові персонажів прикмет історичного минулого. Це переважно імена історичних героїв, описи старовинних звичаїв, згадки про історичні події, архаїзми тощо.