І двічі розминулася зі мною.
Ходила поруч звіром покаліченим...
То витягала, то ховала зброю...
Шукала винних, плакала пригнічено.
Прощала всіх, собі молилась слізно...
Не спала ночі, виливалась віршами...
Така моя. Однакова. І різна.
Така відверта. Тиха. Приголомшена.
Така печальна. Дивна. Несповідана.
То зазирала гостею непрошена.
То віддалялась в далі недозвідані...
І я любила. Так, як тільки вміла.
Всі негаразди витримала з честю!
Я вже любов'ю двічі відхворіла.
Тепер чекаю третього пришестя...