Українська трагедія. Поза простором і часом (друга книга)

АНАТОЛІЙ ВЛАСЮК

УКРАЇНСЬКА ТРАГЕДІЯ

Книга друга

ПОЗА ПРОСТОРОМ І ЧАСОМ

Андрієві ВЛАСЮКУ

(Продовження)

Четверта копа

1

Мама Андрія вдарилась у релігію. Так, насміхаючись, говорив про неї чоловік.

Здається, кожну вільну хвилинку вона тепер читала Біблію або годинами молилась. Телевізор її перестав цікавити, а господарку Марина повністю взяла на себе: їсти варити, прибирати, прати, дітей доглядати.

Ніхто не розумів, звідки у мами Андрія раптово з'явилася побожність. У родині нічого подібного не було. Ні, звичайно, всі, як водиться, вірили у Бога, віддаючи данину церковним ритуалам, а не, власне, вірі як такій. Але щоб так фанатично і раптово, як їм здавалося, віддавати весь час Біблії й молитвам, – цього вони не розуміли.

Спочатку до нової поведінки мами Андрія поставились, як до дивацтва. Мовляв, чим би дитина не тішилась, лиш би не плакала. Намагались не звертати на це особливої уваги, і кожний займався своїми справами. Коли вона молилась, міг гучно звучати телевізор. Чи діти бігали по хаті. Мама Андрія нічого не казала, лише мовчки зачиняла двері до спальні. Здається, вона не звертала більше уваги й на п'яні вибрики чоловіка, який інакше ніж чокнутою її тепер не називав.

З плином часу всі, крім чоловіка, почали зважати на особливі потреби мами Андрія. То звук у телевізорі зроблять тихішим, то дітей стримають, якщо вони аж занадто гасають по квартирі.

А мама Андрія все більше й більше світлішала на обличчі, ніби знайшла істину, відому лише їй і поки що недоступну іншим.

2

Ричард Блейк здригнувся, коли до підвалу, де він сидів, зайшли два автоматники, мовчки підняли його з цементної долівки і повели коридором. Серце у нього впало у п'яти. Ось зараз його розстріляють, і ніхто не знатиме, як загинув шостий аналітик Центру стратегічних досліджень. Було особливо боляче, що він так і залишиться безіменним пророком, який першим передбачив початок кінця Володимира Путіна.

Автоматники – один спереду, другий позаду – спочатку вели його довгим коридором, а потім піднялися на другий поверх. Була ніч. Всюди тьмяно горіли лампочки. Не було жодної можливості вирватися звідси живим і неушкодженим.

Біля одного з кабінетів вони зупинились. Автоматник – той, що був спереду, – постукав у двері. Почувши дозвіл, відчинив і впустив Ричарда Блейка.

Перед собою шостий аналітик побачив змученого чоловіка, який сидів за столом.

3

Коли Віолетта сказала, щоби Андрій Чернюк прийшов до неї додому і вони разом відсвяткують їхній день народження, він, звісно, пообіцяв, що так і зробить. Здавалося, що це було зроблено ними жартома, і жодних зобов'язань з двох сторін нема і бути не може.

Але з наближенням часу ікс Андрій Чернюк відчував нестримне хвилювання, чого з ним давно вже не було. Здавалося, він мав чималий досвід спілкування з жінками, в тому числі й сексуальний, але щоб аж так мандраж оволодів ним – це, мабуть, було вперше.

Спочатку він хотів щось придумати, аби точно не потрапити до Віолетти. Звісно, причин можна було вигадати багато – і всі вони були б геніальніші одна за іншу. Але нічого путнього до голови не йшло. А тут ще Віолетта зателефонувала і сказала, що чоловіка вдома в обідню перерву точно не буде, його викликали на нараду до обласного центру, так що вони святкуватимуть їхній день народження лише удвох.

Андрій Чернюк розумів, що від самого початку це була їхня взаємна узгоджена позиція, але тепер йому здалося, що Віолетта особливо підкреслила, що зустрінуться вони віч-на-віч, і ніхто їм не заважатиме. Ще вона сказала, щоби він нічого не купував, бо все є, а гості до них прийдуть десь о сьомій вечора, і чоловік казав, що приїде о тій порі, якщо не пізніше, – так що їхня обідня перерва може затягнутись аж до кінця робочого дня, якщо, звісно, в Андрія є час на неї, Віолетту.

Він ніяк не міг зрозуміти, чим викликана ця радість в її голосі, що, безумовно, відчувалось. Але, остаточно вирішивши, що сьогодні таки зустрінеться з Віолеттою і вони разом відсвяткують їхній день народження, зрозумів, що випливає ще одна проблема. Що ж подарувати цій жінці, до якої його нестримно тягнуло?

4

Десять місяців тому, у вересні 2013-го, життя їй видавалося казковим.

Якщо Вікторія Юджин знала, де насправді працює Ричард Блейк, то шостий аналітик Центру стратегічних досліджень не мав зеленого поняття, ким насправді є Вікторія Юджин.

Коли їй сказали, що за тиждень має їхати в Україну, вона навіть порухом брів не показала, що зла на своє керівництво. Яка зараз може бути Україна, коли поруч є Ричард Блейк?

Відрядження в Україну означало поставити хрест на стосунках з Ричардом Блейком. Звісно, вона не могла відмовитися від цієї поїздки, бо в їхній організації це взагалі було неможливим. Мова йшла навіть не про завершення кар'єри. Як зрозуміла Вікторія зі слів начальника відділу, вирішальним стало те, що її бабуся народилася в Західній Україні, але ще до Другої світової війни перебралася спочатку до Франції, а потім і до Сполучених Штатів Америки.

– Що стосується Ричарда Блейка, – відчеканив начальник відділу, – то ви просто зникнете з його життя і більше ніколи з ним не зустрінетесь. І навіть не матимете бажання зустрітися з ним чи передати звісточку про себе.

Напевно, вона виглядала дурнувато, аби приховати ненависть до цього рудого вилупка. Сльози готові були забриніти на її очах, але натомість вона глупо усміхалась. Це мало означати: зникнути – то зникнути, подумаєш, які дрібниці.

Начальник відділу сказав, що необхідні інструкції вона отримає у Свенсена, і на цьому аудієнція була закінчена.

Вікторія Юджин змушена була піти в туалет, аби виплакатися досхочу. Вона підозрювала, що й тут встановлені невидимі відеокамери, але нехай бачать, що перед ними теж людина. Мабуть, у відділі знали багато чого такого, про що Вікторія Юджин у своїх звітах не повідомляла. Адже спочатку вона мала завдання закадрити Ричарда Блейка, більше дізнатися про його роботу в Центрі стратегічних досліджень, а, головне, упевнитися, чи не зливає він інформацію зарубіжним розвідкам. Була підозра, що саме від Блейка та ще від одного аналітика, яким займалась інша дамочка, з цієї організації просочуються цінні дані.

Звісно, Вікторія з розумінням сприйняла це завдання. Щоправда, вона не знала, що закохається в Ричарда. Юджин розуміла, що це шкодить роботі, але не могла нічого з собою вдіяти. Вона боялась навіть заїкнутись начальству, що закохана в Блейка, бо тоді б її негайно відсторонили від роботи. Але, мабуть, у відділі все ж про щось здогадувались, бо вона часто ловила на собі їхні допитливі погляди. А тепер ось така несподівана розв'язка. Забудь Ричарда, ніби його ніколи не існувало на світі!

Втім, тут же, в туалеті, до неї прийшла проста, а разом із тим і геніальна думка. Час не стоїть на місці. Все змінюється. Зараз їй треба виконати завдання в Україні. А там все може змінитись, в тім числі й керівництво відділу, в якому вона працює. Вимушена розлука з Ричардом або остаточно зруйнує їхнє кохання, або, навпаки, так зміцнить його, що їм і не снилось. Від цього Вікторія повеселішала й пішла до Свенсена, аби отримати інструкції.

Джон Свенсен працював заступником рудого і виконував усю технічну роботу. Працівники відділу поза очі казали, що Свенсен фактично робить усе, а рудий лише надуває щоки, вдаючи із себе великого начальника. Так це було чи ні, ніхто достеменно не міг сказати, бо кожний виконував свій шмат роботи і згідно інструкцій не мав права цікавитися тим, чим займається сусід.

Свенсен відразу опустив її з небес на землю. Він показав завтрашній номер місцевої газети, в якому повідомлялося, що Вікторія Юджин загинула в автомобільній катастрофі. "Машина вигоріла вщент, а з нею і тіло нещасної". Так було написано в газеті. Вікторія зрозуміла, що їй відрізають шлях до відступу, а Ричарду розв'язують руки, аби він трошки посумував з приводу її загибелі, а потім допустив до свого тіла нову красуню. Мабуть, ніхто не сумнівався в тому, що так і буде насправді, знаючи грайливий характер шостого аналітика Центру стратегічних досліджень. І лише Юджин знала, що їй вдалося вгамувати сексуальні пристрасті Ричарда, і, крім неї, він уже ні на кого не задивлявся.

Свенсен пильно глянув на Вікторію, але нічого особливого в її очах не помітив, а тому відразу перейшов до завдання, яке вона мала виконати в Україні. Інструкції були стандартними, і Юджин не дуже прислухалася до них. В неї закрадалося відчуття, що Свенсен виступає блискучим теоретиком, але насправді є нікудишнім практиком. І взагалі він жодного разу не виконував завдання за кордоном. Десь у глибині душі вона, звичайно, розуміла, що це не так, Свенсен, перш ніж стати заступником начальника відділу, мав добряче попрацювати в гарячих точках планети, але для неї зараз це не мало жодного значення.

Її насторожило те, що Свенсен сказав про Україну як про гарячу точку. "Точніше, вона незабаром стане гарячою точкою", – виправив він сам себе. Вікторія Юджин зрозуміла, що їй бракує знань про батьківщину бабусі, а не довіряти Свенсену вона не могла. Свенсен сказав, що порівняно з райськими Індією та Парагваєм, де працювала Вікторія, Україна скоро може видатися пеклом. Тепер вона знову дурнувато усміхалась, як у кабінеті в рудого, але це від повного нерозуміння ситуації.

Заступник начальника відділу незадоволено поклав перед нею товсту папку з паперами й наказав ознайомитися до кінця дня. Завтра теж цілий день – інструкції й тренування, а виліт в Україну запланований на післязавтра. "Ночуватимете у відділі", – скупо сказав він, і Вікторія зрозуміла, що може йти займатися своїми справами.

Найгірші підозри Свенсена підтверджувалися. Він був категоричним противником відсилання Вікторії Юджин до України. Вивчивши її роботу в Індії та Парагваї, він навів шефу ряд вагомих аргументів, чому їй не можна доручати виконання цього завдання. Але рудий мав іншу точку зору і ніби не чув, що йому кажуть. У Свенсена навіть виникла думка, що той хоче спекатися Вікторії Юджин. З вигляду її обличчя він зрозумів, що вона навіть не підозрює, що діється в Україні, а документи, які він дав їй для ознайомлення, навряд чи допоможуть цій красивій жінці в'їхати в ситуацію.

Свенсен розумів, чому насправді злиться на Вікторію Юджин.