Ще не сягнути голосу трембіти,
Душа вчуває присмак гострий вин,
Подільське відкорковуючи літо.
Від його краплі годі не сп'яніть.
Південним Бугом сонце йде босоніж.
Скрипаль-маестро на одній струні
Проймає душу, як протерту одіж.
/Ганна Синьоок, зі зб. "О-р-і-ґ-а-м-і"/