З віком стало простіше.
Вицвіле й недоладне
Вартує як найцінніше.
А може, воно так і треба…
Інакше були б ми не нами.
Після ранкової треби
Пересіктися словами.
Впізнані непізнанні,
Стримані на півкроці.
Сквапні до озирання.
Випадок надемоцій.
А може, воно і логічно…
Інакше б не було сенсу.
Ззиратися платонічно,
Не вірячи пульсу і сексу.
А може… Та ні!.. То вже зайве…
Розширити мить до днини,
Вернути в буття моложаве,
Безстатусне і дитинне.
А врешті, все добре й порядно.
Свої вже зайняті ніші.
То в юності все було складно.
З роками стало простіше.
/Ганна Синьоок, зі зб. "Яблуневе сонце"/