Відчувати на дотик грозу…
Чи свинець Куршунлу-водоспаду
Під зеленим навісом внизу…
Гру піщаної віолончелі…
Лабіринтів і крипт таїну…
Лист наскельний у ветхій печері,
Предком вишкрябаний в давнину…
Все далеке – містичне й вабливе.
Віднайти б туди вдатну стезю…
Та чи є щось дивніше за диво
Відчувати на дотик грозу?..
/Ганна Синьоок, зі зб. "Відчувати на дотик грозу"/