Загоїти душу морем...

Ганна Синьоок

Загоїти душу морем,
Вслухатися в екзотичне…
А все ж, тільки з лісом гуторю
Про вічне…

Знов квапитись на агапу
До моря, хвиль чути мантру…
А сяйво морської рампи –
Як ватра…

Солоний присмак лагуни,
Зелом закосичені кроки…
Ворожать піщані руни
Про око.

Хоч мають і часу вдосталь,
І досвіду понад міру…
Та серцю зробити розтин –
Не вміють.

/Ганна Синьоок, зі зб. "О-р-і-ґ-а-м-і"/