Треба вам глянути в ті невеличкі, круглі очі, такі чужі для вас, якби це були очі істоти з якогось іншого природнього ґатунку. Цілий світ відкривається вам за її згуком. Умить — ваша зворушена думка пробігає без стриму від почутої перед хвилею легенди ріпника— довганя — до далекого блеску вікон на шпилі гори й спинившись на чужому виразові скошених на вас круглих очей і повязавши це все одною червоною ниткою причин і наслідків, — ви враз усвідомлюєте собі ясно й прозоро всю
складність і небезпеку
освітленої з того боку ситуації:
— Чи розуміють її ті, кому розуміти належить?
Кидаєте ще коротко очима на брунатно — блискучі вилиці ріпника, звертаєте останній погляд до палаючих шиб у далині й висовуючись помалу зпомежи скупчених глядачів при вікні, прислухуєтесь із деяким занепокоєнням до стихаючого такту коліс, що приближають вас до місця подій. Які картини чекають на вас вперед!?
ОБЛОГА.
Облога — це слово, яке приходить вам механічно на думку, коли невеличка, легка таксівка мчить вас вулицями занепокоєного випадками міста.
Не треба брати дослівно цього багатого асоціаціями, зрештою недвозначного в свойому технічному змісті терміну. Проте можемо не сумніватись, що власне він у великій мірі, правдиво визначує взаємовідносини, які в даній хвилі заіснували між містом і збунтованою вязницею, а навіть — з деякими обмеженнями дається вжити для окреслення внутрішніх відносин у місті.
Не будемо забігати вперед випадків, — вистарчить може, коли згадаємо, що аналогічними словами стрічає нас у вітальні місцевого староства комісар Л., в якого руках сконцентрована в дану хвилю вся акція проти ворохобників.
— Знаходимося в положенні облоги, — каже він нам усміхаючись і запрошуючи нас до свойого кабінету. Один побіжний погляд на його спокійний і разом із тим поважний усміх переконує вас, що маєте перед собою людину, яка вповні доросла до завдань, призначених їй випадками. Усміхаєтесь у свою чергу, відповідаючи в тон:
— — — з усіма шансами по нашому боці.
— Не хочемо бути скромні, — потверджує п. комісар, — перевага за нами. Про це панове переконаєтесь із обговорення подій, до якого — як що позволите — приступимо зразу.
Погоджуємося з готовістю. Занимаємо місця довкола простого, узброєного полевим телефоном стола й за хвилю перед очима вашої уяви розгортаються одна за одною, обєктивно представлені й з подиву гідною знайомістю справи освітлені картини випадків.
СЛІДАМИ БУНТУ.
Не будемо скривати: сліди н-х:кого бунту вже позначилися кровю.
Всюди, де входить у гру кров людини, людський мозок кидається пожадливо на шукання попередніх фактів, які стали причиною розливу крови, щоби ту причину проголосити за вину в крові й у наслідку домагатися заплати за провину.
В чому належить шукати первісних причин подій?
Парадокси життя люблять іноді стикатися безпосередньо з правдами життя.
Такою парадоксальною правдою буде, коли скажемо, що перші сліди бунту знаходимо там, де не знаходимо ще ні сліду бунту. Що зародки револьти треба віднести до того відтинку часу, де спокійне, безтурботне плесо міста у стіп замку не могло ще відбити в собі й здогаду про те, що готується йому в червоному котлі пристрастей на шпилі горба. Не вагаючись ставимо твердження, що первісних основ револьти належить шукати в загальних психічних заложеннях того типу людей, для яких
стихія бунту
являється єдиною основною диспозицією їх душі, єдиною формою сприймання й реакції для всіх явищ суспільного й родинно — приватного життя. Осліплені злочинною пристрастю, шукають вони для неї заспокоєння в елементарних рухах мас, стараються скерувати їх проти незрушимих основ суспільного життя, доки профіляктивна ізоляція вязниці не забезпечить суспільности перед їх погубним діланням.
Чи однак з хвилею їх ізоляції в мурах вязниці погасає в їх душах природжена їм проступна стихія?
Даремна надія !
Вічний бунт тліє в цьому замкнутому, притаєному середовищі, вижидаючи тільки нагоди, щоб бухнути пекельним вогнем і обняти все довкола своїм руйнуючим червоним полумям.
Але вернімся до дійсности.
В нашім конкретнім випадку, такою нагодою послужила основна зміна вязничної системи, доконана з початком вересня в політичному корпусі н-ської вязниці. Не хочемо блище спинятися на фактах відомих загалові читачів з попередніх нотаток у нашому органі. Зазначимо тільки, що скупчена в заведенні маса політичних, розпущена до сваволі давнішою управою, приняла зарядження нової адміністрації з очевидним, хоч здушеним зденервуванням. Особливож, майже незрозуміле в обличчі своїх мотивів, подразнення визвало серед політичних тимчасове припинення контакту з зовнішнім світом, практикованого в формі т. зв. побачень. Явище гідне фахової уваги, — що згадане подразнення прийняло в мурах вязниці якісь незвичайні, хоробливі, майже епідемічні форми, — рід масової психози, для якої трудно знайти пояснення в самій "дошкульности" дотичного зарядження. Тимбільше, що згадана психоза охоплювала также одиниці зарядженням не обняті, як це було в загадковому інциденті з кримінальним вязнем Громом, страшним, жостоким душогубом з Підгіря, індивідуом незвичайної фізичної сили, в якого подразнення вибухло зовсім безглуздо, несподівано, з дикістю дійсно божевільної фурії, якої жертвою впало ціле залізом окуте урядження келії, починаючи від дверей й на кратах і деревяному підвіконнику скінчивши й яка мало не потягла за собою жертви з життя одного з вязничних службовців. Характерна й майже курйозна в своїй загадковости подробиця, що у всіх подібних випадках прояви психози обсервовано особливо в келіях доосередніх, звернених у сторону подвіря, що може знайшлоби деяке пояснення в тому, що мешканці згаданих келій, позбавлені льокально вигляду на далеку околицю з висоти замку, особливо болюче мусіли відчувати позбавлення їх контакту з зовнішнім світом.
На тлі такого психічного наставлення стає майже зрозумілим відомий, фатальний у своїх наслідках випадок з політичною Марією Крайс, який — можна це вже сказати — належить приняти як найблищий, безпосередній товчок до вибуху заворушень.
Правда, не зовсім безпосередній.
З рішучою, проте оправданою ліквідацією випадку впала на вязницю раптовна глибока тиша, яка абсолютним спокоєм виповнила два найблищі дні тижня й яку незвичайно легко можна було приняти як знак остаточного покорення вязнів і їх резиґнації з дальшого пасивного опору.
Дарма!
То була тиша перед бурею.
В четвер, 9-го вересня, в 8-мій год. вечора, відбуває старший дозорець Сп., в супроводі дижурного коридорного, свою чергову вечірну інспекцію келій на лівому крилі політичного корпусу.
Згідно з вимогами нового реґуляміну, вязні підносяться при вході інспекції й займають приписані місця, облегчуючи тим контролю присутніх.
На другому поверсі корпусу, в келіїї ч. 5., відсиджує кару різночасового увязнення чотирьох політичних, між якими —Андрій Степюк, учасник відомого процесу підгірської чотирнадцятки, побіч згаданої Марії Крайс одна з головних постатів процесу.
При вході вечірньої інспекції, три перші вязні підносяться й займають належні їм місця, — один Степюк сидить без сліду уваги в сторону пришельців, зігнутий над дрібною роботою.
Старший дозорець С. приближається до його і взиває спокійно виконати належне.
Степюк розгинає свою сяжневу постать, підносить довбню пястука й опускає її з коротким хеком на скроню С.
Дозорець падає без чуття.
В ту мить кидаються три інші вязні на присутнього коридорного, оглушують і повалюють на землю. Звязують і пломбують повалених.
Відпоясують зброю. Знаходять ключі. Замикають келію, виходять у коридор і посуваючися вперед, відчиняють по черзі двері сусідніх приміщень.
Перенесіться на хвилю в віддалений коридор третього поверху, келія 41. Спиніться тут і прислухайтесь. З келії дійде вас глухе, шамотання, стукіт і здавлений стогін. По хвилі відчиняться двері, з них вийде пять політичних, зігрітих, але спокійних. Зброя, ключі.
Те, що станеться тут у найблищому відтинку часу, відкриє вам притаєний змисл обманної тиші, що залягла вязницю з вівтіркового полудня.
Була це тиша божевільно стягнутих мязів, спокій сконцентрованої, мовчазної, плянової готівлі, натура залізної організації, на яку тільки здібні ті діявольські й — коли хочете — подиву в цьому гідні майстрі свого діла. Належне розуміння розвитку дальших подій вимагає бодай приблизного познакомлення з топографією замку.
Положений на скалистому, від сходу недоступно стрімкому горбі, обведений з трьох інших сторін глибокою (6—8 м) фосою й потрійними спадистими валами, являє він собою видовжений, правильний чотирокутник, який своєю суцільною камяною масою замикає втиснуте в його глибину невелике поздовжнє подвіря. В половині замкнутого комплексу, на висоті партеру, перетинає будівлю низький, кругло склеплений пасаж — тунель, забезпечений на зовні важкими залізними брамами й сполучений кинутим понад фосою мостом з будинком службовим, властивим пропусковим місцем вязниці, від якого круті, спадисті сходи провадять до битої дороги внизу.
Застосований до своїх теперішніх завдань у пол. минулого століття, являє він зі себе важку, перестарілу, непрозору внутрішню конструкцію, яка в великій мірі причинилася до трохи незвичайного в історії криміналістики розвитку випадків. В його підземній, просторій, у всю довжину корпусів розтягнутій частині, знаходять приміщення дві кухні з приділеними до їх складами провізії й топлевого матеріялу. В надземній частині, у всій своїй висоті втиснутій у тяжкі, грубі мури тесаного каміня, вражає незвичайна одноманітність будови: вузький, недостатньо освітлений коридор посередині й по обох його сторонах ряд келій, з масивним дверима внутр і з малими, кратованими вікнами на зовні. Коридори різних поверхів получені з собою вузькими сходами, з яких останні, збігаючи на партер, виводять вас двома глибокими дверима обіч пасажу на вязничне подвіря. Тут, в останніх днях перед випадками, згромаджено більшу кількість будівельного матеріялу, якому судилося в розвитку випадків відограти неожидану для себе ролю.
Отже вернімся до подій.
Звір виходить із клітки.
Будемо точні: не зовсім виходить.
Явище, перед яким спиняється майже безсильно око фахівця.