З огляду на велике скупчення ВЯЗНІВ у тому відділі (понад 500), положення вважається досить
поважним. Адміністрація вязниці звернулася за негайною підмогою до місцевих органів публичної безпеки. Як нас інформують, є всі дані на те, що ситуація буде в найкоротшому часі опанована
— — — — — — — — — — — — — —
— — — — — — — — — — — — — —
— — — — — — — — — — — — — —
ПО ЗАМКНЕННІ ХРОНІКИ.
Грізне положення в Н. (Телефоном від власного кореспондента "Газети Вечірньої"). Субота вечір, — по короткій сутичці з вязничною сторожжю опанували повсталі політичні проступники весь другий корпус вязниці "На Замку". Є тяжко поранені. Заряджено спішне поготівля частини місцевого гарнізону. Про дальший хід подій сповіщу.
Нечергове видання
ГАЗЕТИ ВЕЧІРНЬОЇ
Ч. 8.615. Понеділок, 13. вересня 192... р. Р. XX.
Грізна револьта політичних в'язнів у Н. — Зброя в руках противників. — Героїчне змагання горстки в'язничної сторож. — Загрозлива ситуація.
ГАЗЕТА ВЕЧІРНЯ
Ч. 8.616. Вівторок. 14. вересня 192... р. Р. XX.
БУНТ ПРОСТУПНИКІВ
Американські розміри вязничного бунту в Н. — Формальні бої в мурах замку.
— Перші жертви. —Трівожний настрій у місті. — Спеціяльний кореспондент
"Газети Вечірньої" в дорозі до Н.
ГАЗЕТА ВЕЧІРНЯ
Ч. 8.617. Середа, 15. вересня 192... р. Ч. XX.
Грізна револьта політичних проступників у світлі спеціяльної кореспонденції "Газети Вечірньої".
(див. стр. 3.)
Випадки в Н.
Спеціяльна кореспонденція "Газети Вечірньої"
І. К.
Йдучи на зустріч загальному зацікав-
ленню наших читачів і прихильників н-сь-
кими подіями, вислали ми на поле випад-
ків спеціяльного кореспондента й знатока
вязничних справ п. І. К-а, якого фахові
звідомлення, даючи всесторонне освітлен-
ня справи, причиняться безсумніву до за-
спокоєння порушеної випадками публич-
ної опінії. Ред.
вівторок, 14. вересня 192... р.
СПОКОЮ!
Передовсім трохи спокою.
Не треба ніколи тратити належної перспективи на події, тоді вони стають перед нами у властивому освітленні й питомих для себе пропорціях.
Не діється власне нічого незвичайного, або — хочемо бути чисті з собою,— майже нічого незвичайного. Цілий той комплекс випадків, коли його слідити хоч трохи досвідченим оком, являє собою майже нормальний розвиток відомого нам з інших аналогічних випадків типу
звичайного вязничного бунту.
Нехай нас не милять ті направду невидані в наших відносинах розміри бунту. Нехай не зводять нотовані хронікою прояви просто
божевільної очайдушности й завзяття
з боку ворохобників, які так обманно могли би нам нагадувати вияви, правдивої хоробрости й героїчної посвяти.
Все це не більш як зрозуміле на ґрунті надмірного скупчення проступних елементів, позбавлених законом волі, — елементів, серед яких знайдуться без сумніву также
фанатики блудної ідеї,
люди по своїй психіці готові до вибухів безглуздого пориву й здібні порвати за собою на невідповідальний вчинок звичайну проступну масу.
Проте ми знаємо, що все це не в силі вплинути на оконечний вислід проступної револьти, вислід справедливий сам собою й подиктований згори трагічними для ворохобників услівями змагання.
Бути
безоглядно здавленим,
де звичайне, невідкличне назначення кожної вязничної револьти й невідомий нам є в історії криміналістики випадок, де би бунт проступників знаходив іншу розвязку або — тим менше — де був би в силі порушити в чомусь нормальний хід загально — державного життя.
І через те ми не можемо знайти оправдання для того занедбування, якого свідками ми були серед місцевого громадянства, а особливо для тих проблисків
трівоги,
які ми стрічали в перших звідомленнях місцевої провінціяльної хроніки.
Випадки проходять властивою чергою, наближаючись помалу але невідклично до своєї натуральної розвязки.
Отже
трохи спокою !
В ДОРОЗІ НА МІСЦЕ ПОДІЙ.
Вже під'їжджаючи до X, ви якось відчуваєте, що входите в зону безпосереднього контакту з подіями.
В чім річ? —
— питаєте себе трохи здивовано. Прецінь не чуєте ані розмов на цю тему, ані не діється в вашім оточенні нічого, що зверталоби вашу увагу в сторону дотичних випадків. Проте стоїть щось таке в самому повітрі, якби незвичайне напруження магнетичного поля, яке ви вловлюєте підсвідомо незалежним від вашої волі механізмом нервів. І враз вам самим передається якось те пристрасне напруження, ви мимохіть насторожуєтесь і от — несподіваним для вас скоком асоціяцій вам незвичайно живо пригадується те особливе, майже дотикальне, нудке почування, яке ви переживали, приближуючись у свій час до передових ліній
боєвого фронту.
Правда, ви собі усвідомлюєте всю теперішню необоснованість, недорічність цього почування. Але ви хочете бути чисті з собою й не заперечуєте: воно в вас є.
Це ви особливо ясно відчуваєте, коли ви пересівшись у X. — відбуваєте решту дороги в загальному переділі третьої кляси, яка — до речі — дхне вже на вас прихованим пахом підземної кипячки.
Нічого — здається — й тут незвичайного.
В одному кінці вміщається галасливе товариство місцевих купців — халатників, яке в прикметному собі xaоci рухів і крику полагоджує подорозі свої принагідні інтереси. В другому — кидаються вам у вічі своїм буденним, землистим кольором три тяжкі постаті селян — сіраків, які мовчки й невідривно дивляться в сусіднє вікно, мигаючи якось розгублено освітленими зіницями. Блище, напроти вас, осілася молода ще, білолиця міщанка зі схрещеними на животі руками й по жіночому перехиленою до плеча головою. Трохи дальше, в глибині бачите двоє дітлахів — школяриків, притулених до себе сидьма дитячими раменами. В вікні, на право від вас, темніє тонка сильвета дівчини — підлітка з малим узликом під пахою, з вигляду — маломіської дитячої прислуги.
Звичайна — на перший погляд — може навіть занадто звичайна картина, з нашої провінціяльної залізної дороги.
А проте — вистане вам трохи обутися зі своїм оточенням, як ви неминуче завважите деякі дрібні, ледве замітні, але багатомовні риски в доведенні ваших співподорожників. Якісь раптовні, несподівані, короткі мовчанки, що западають нагло в живий галас купців — халатників і в яких розмовники якось принишкують, маліють, насторожуючись у напрямі свого оточення. Якесь особливе, таємне мигтіння в освітлених зіницях селян при вікні, яке тим неочікуваним, нелогічним скоком асоціяцій пригадує вам тонке, колюче поблискування вістря ножа проти сонця. Якийсь особливий, скорбний смуток у нахиленні голови вашої сусідки — міщанки, що сидить майже нерухомо. Якийсь незвичайний, сказатиби — екстатичний, захоплений страх у очах дітлахів — школяриків, притулених до себе міцно дитячими раменами. І навіть коли хочете — якась потайна, своєрідна готовість у тому дрібному вузлику під пахою дівчини — підлітка, якої темний сильвет рисується вам у рамі вікна.
Все це ви завважуєте з деяким здивуванням і враз ви усвідомлюєте собі всю поверховність, припадковість, показність того, що кидалося вам у вічі на перший погляд і ви відчуваєте незвичайно виразно, що за ним ховається щось друге, глибоке, важне, те притаєне поле маґнетичного напруження, яке ви схоплюєте в собі й яке обєднує всіх у переділці одною спільною площею пружкого ожидання.
Ви не помиляєтесь щодо цього. Про це ви переконуєтесь швидко, коли на дрібній, положеній серед поля стації Т. всідає до вашої переділки гомінка ґрупа робітників — нафтярів, що їде в напрямі Н.
Невеличка сама по собі — чоловіків із пять — та ґрупа входить у двері якось особливо широко, з розмашкою, і разом із подувом вітру вкидає у переділку різький подув своєї оживленої й якось демонстративної голосної розмови.
І от нараз обличча всіх присутніх, не виключаючи вашого, повертаються в сторону робітників і застигають нерухомо.
В чім річ ?
Робітники
говорять про бунт.
І от ви чуєте, як в ту саму хвилину, з докладністю механізму, в вашому нутрі, повертається якась невидима заключна — контакт і враз — усе поле вашої свідомости починає бриніти щімким, притишеним, але вже явним напруженням, яке ви одночасно, майже підсвідомо, проте виразно вловлюєте теж у психіці ваших співподорожників. Відчуваєте позитивно, що всі присутні
думають про бунт.
Якась особлива, заслухана, сторожка, тиша повисає в повітрі. Розставленими, короткими відтинками падають у неї слова робітника, до якого вкінці переходить ініціятива в розмові. Худий, костистий довгань з запалими грудьми, сидить він просто посеред других і рівним, монотонним голосом розказує про події.
Заховуючи можливий спокій, пересідаєте разом з другими блище і прислухаєтесь.
Всі слухають.
І от ви, людина з культурного осередку, ледве довіряючи свойому слухові, стаєте свідком того, як із хаосу дотичних подій, крізь психіку тих простих людей, виринають перед вами неясні ще, але вже визначені обриси
легенди,
фантастичного, примітивного оповідання про невідому жінку, таку чудово — просвітлену в свойому материнстві
жінку — матір
(о скільки не милюся — Марію), — простий і такий глибоко зворушливий витвір уяви, з якоюсь наївною, майже дитячою нелогічністю поставлений в осередку випадків і обведений довкола золотою авреолею
надмірного матірнього терпіння.
Прислухуютесь, дивуєтесь і мимоволі піддаєтеся, впливові тої на ваших очах доконуваної творчости. І розом з тим, спершу не зовсім ясно, потім щораз ясніше підноситься в вас думка про те, які небезпеки ховаються в подібному сприйманні широкими суспільними низами біжучих випадків.
Відсовуєте на хвилю цю думку, але вона повертає вдруге, вже зовсім виразна, коли за переїздом через річку, вже в околиці Н., вас підхоплюють скупчені довкола робітників слухачі й ви разом з ними кидаєтесь праворуч, до вікон вагону.
Широка, низько положена долина, розділена тонкою смугою річки. Далеко, в глибині, за річкою, спадисте узбічна пригірка, порослого кущами. В горі, на обривистому шпилі, високий, стрімкий, чотирокутний масив замку.
Приглядаєтесь мовчки. Якась замкнута, грізна зосередженість ввиджається вам у тій суворій, закутій в камінь масі. Долішня її частина остає в тіни, тоді як вікна горішнього поверху палають рівним, червоним відблеском заходу. Такий же рівний, рожевий посвіт лежить на західньому склоні шпилястої крівлі.
— То від сонця, — говорить хтось непотрібно.
— Вчора там підняли червоний прапор, то поліція застрілила сальвами.
— Червоний прапор? — майже скрикуєте заскочено.
Від вікна повертається до вас наскіс перехилене обличча з широкими, обтягнутими темноблискучою шкірою вилицями й кидає сухо:
— А що ?
Треба вам почути низький, коротко обрубаний тон тої фрази.