Із впровадженням на Русі християнства додався сьомий – субота, назва якого походить від давньоєврейського "шабат" (відпочинок); він поширився світом разом іх християнством.
[238] Покон – звід традицій, неписаних правил життя давніх слов'ян.
[239] Рюєн – дев'ятий місяць після зимового сонцевороту, відповідник сучасному вересню.
[240] Хляби – за уявленнями двніх слов'ян отвори в небесній тверді, крізь які на Землю проливався дощ.
[241] Матер – матір, мати на санскриті, прадавній мові індоєвропейських народів, з якої русь запозичила чимало слів.
[242] Сварга – верхнє небо, обитель бога Сварога.
[243] Козуб, козубок – сплетений з лубу або лози невеликий кошик.
[244] Супружити лука – стягувати його кінці тятивою, приводячи в робочий стан.
[245] Ланіта – щока.
[246] Невструйло – людина, яка нічого не вміє.
[247] Гавкіт козулі – самець козулі під час гону видає звуки, схожі на короткий, уривчастий собачий гавкіт.
[248] Чорний Пес – міфічна істота у віруваннях давніх слов'ян, уособлення Зла яка щоночі гризе ланцюг (уособлення Добра), на котрому до Пакола (Полярної зірки) підвішено наш світ, але не встигає до світанку і за день ланцюг відновлюється, а з настанням темряви все починається спочатку. У разі, коли Зла в світі стане більше, ніж Добра, Чорний Пес перегризе ланцюг і світ загине.
[249] Сокіл-Род (Род) – прабог давніх слов'ян, творець світу, що зістарившись, передав свою владу Сварогові, богу неба.
[250] Прадуб – Світове дерево; росте у Вирії, на острові серед озера з Живою водою. На прадубі сидить творець світу – Сокіл-Род і спостерігає, щоб у створенім ним світі панувала Прав.
[251] Всевидяче Око – одне з уособлень ненароджуваного й невмирущого Сокола-Рода. За міфологією давніх слов'ян спочатку не було нічого, один суцільний морок, аж доки з Прадавніх світів Весевидячим Оком не прилетів Сокіл-Род і зі своєї сльози не породив серед пітьми Вирій – прекрасний край з цілим озером живої води, що воскрешає померлих.
[252] Одрина – ложе, ліжко.
[253] Старці градські (мужі ліпші й нарочиті) – давньоруська община обирала своїх представників для колегіального самоуправління з числа людей старшого покоління, чи шанованих за мудрість, достаток або військову звитягу. За статусом їх можна прирівняти до сучасних депутатів органів місцевого самоврядування.
[254] Дванадесять – дванадцять.
[255] Лот – біблійний персонаж, доньки котрого, лишившись без чоловіків, вирішили переспати з батьком, щоб таким чином відновити своє плем'я. Сина Лота від старшої доньки звали Моавом.
[256] Етривська пустеля – міфічна, вигадана пустеля, з якої за поширеним на Русі "Одкровенням Мефодія Патарського" перед кінцем світу мали вийти безбожні агаряни (моавитяни, ізмаїлтяни).
4 Туземний – дослівно: з тутешньої землі.
5 Чорні клобуки – тюркомовне кочове плем'я, що входило до родоплемінного об'єднання торків, предки сучасних каракалпаків. В ХІІІ столітті рештки нерозгромлених половцями чорних клобуків разом із берендеями охороняли південні рубежі Київського, Переяславського та Чернігівського князівств.
[259] Грець – параліч.
[260]Учта (почет) – тут: охорона князя чи боярина.
[261] Кузнь – тут: господарські вироби з металу.
[262] Ізгой – "Із гой" (дослівно – "із життя"): відщепенець, той хто добровільно, чи з примусу покинув свій рід, або втратив свій соціальний статус, що тоді, по суті, означало – "пішов із життя". Для порівняння: "гоїтися" – заживати, "незгойний" – неуживчивий. Побажання "Гой єси!" означає "Живи!"
[263] Узголів'я – подушка.
[264] Титар (ктитор) – тут: особа, на кошти якої збудовано церкву або заново її убрано фресками, розписом, іконами.
[265] Пустий слід – мисливський термін; означає, що слід вже не несе в собі необхідної інформації: запаху для собаки або чіткої візуальної картинки для мисливця, за допомогою чого можна було би вистежити здобич.
[266] Купа – позика.
[267] На вовчу шкуру – на майбутнє благо.
[268] "Руська Правда" – звід законів, укладений в письмовому вигляді на основі звичаєвого права Русі. Запроваджений Володимиром Святославичем та Ярославом Мудрим в кінці Х –першій половині ХІ століть. Пізніше неодноразово доповнювався іншими князями і в ХІ-ХІІ століттях набув Розширеної редакції під назвою "Пространная Русская Правда".
[269] Кметь – вільний, ні від кого не залежний господар.
[270] Четверть – давньоруська міра довжини, дорівнює приблизно 17 см.
[271] Видець – свідок пригоди.
[272] Поруб – підземна частина давньоруського терема, що слугувала в'язницею.
[273] Калитка, калита – тут: шкіряна торбинка для грошей.
[274] Скотниця – казна, приміщення для зберігання грошей, коштовностей.
[275] Верея – замок.
[276] Нав – потойбіччя, світ мертвих.
[277] При цьому соборі митрополитом Єфремом ще в кінці ХІ століття були закладені благодійні, для всіх нужденних, лікарня і лазня.
[278] Стрий – дядько по батькові.
[279] Симеон – тут: ім'я переяславського єпископа ХІІІ століття, вбитого в 1239 році монголо-татарами.
[280] Крилас – підвищення у церкві поряд з іконостасом для співаків та читців.
[281] Задниця – спадщина.
[282] Желв – черепаха.
[283] Геєна – пекло.
[284] Список – тут: рукописна копія. Таким чином в середні віки до винайдення друкарського верстата множились книги.
[285] Паволока – шовк.
[286] Літа 6619 – 1111 рік н.е.
[287] Володимир Всеволодич – Володимир Мономах.
[288] Отрок (Атрак) – половецький хан. Зазнавши в 1111 році нищівної поразки від Володимира Мономаха, перекочував з ордою в Грузію, повернувшись в приазовські степи лише по смерті Мономаха в 1125 році, де й помер.
[289] Насичувати – заливати хліб або зерно ситою – розчиненим у воді медом. Так готувались обрядові страви – кутя і коливо.
[290] Коливо – відома з часів неоліту ритуальна страва, поминальна кутя. Зварені зерна злаків (жита, пшениці) заливали ситою – розчином меду в кип'яченій воді.
[291] Златник (золотник) – золота монета князя Володимира Святославича, що карбувалась певний час на Русі після прийняття християнства, швидше за все, з візантійських золотих солідів і більше заради престижу, ніж через потребу у власній грошовій одиниці; на думку дослідників мала ходіння до XIV століття.
[292] Паперть – церковний ґанок, на котрому, зазвичай, збираються жебраки, аби просити у вірян милостиню.
[293] Попсуй – тут: людина, котра псує речі.
[294] Горека – нещасна людина.
[295] "Бджола" (дав. —рус. Бъчела, Пъчела) — грецький флорилегій, перекладний збірник висловів і коротких історичних анекдотів (тобто маленьких оповідань про вчинки знаменитих людей) з християнської та античної літератури, складений Максимом Сповідником (580—662).
[296] Патерик (Києво-Печерський патерик) – збірка оповідань про життя ченців Києво-Печерського монастиря, написана на початку ХІІІ століття.
[297] Тиверіадське море – Галілейське озеро на території Ізраїлю, на якому Ісус ходив по воді.