Раптово помер у 1205 році.
[174] Андрій Боголюбський, владимиро-суздальський князь, котрий, підбуривши 12 інших князів, організував похід на Київ і в 1169 році спустошив його.
[175] Залісся – так на території Давньої Русі називали владимиро-суздальські та рязанські землі.
[176] Арамейська мова – давня мова семітських племен Передньої Азії, котра до ХІІІ століття цілком вийшла з ужитку, хоча багато історичних та релігійних джерел свого часу було написано саме на цій мові. Вважалось також, що саме нею розмовляв Ісус Христос.
[177] Вівліофіка (грец.) – бібліотека.
[178] Хортоволи – бійні.
[179] З першої еклоги "Буколік" Вергілія (переклад М. Зерова).
[180] Книжник – тут: переписувач книг.
[181] П'ятикнижжя – інакше Тора, Закон Мойсея; перша частина Танаху, або, як називають його християни, Старого Заповіту Біблії.
[182] Гебрейське – давньоєврейське.
[183] Таїнства – священнодія в християнській церкві, через яку невидимо діє на людину благодать Святого Духа. Усього їх сім: хрещення, миропомазання, Святе Причастя, сповідь, вінчання, єлеопомазання, рукопокладення.
[184] Паганисти (дослівно паганистис; грец. παγανιστής) – язичник.
[185] Натура (лат. natura) – природа. Хоча вважається калькою зі вказаного тут латинського слова, проте його слов'янське походження без сумніву є від назви Рода – Першобога давніх слов'ян, творця всього сущого: "природа" – все, що є при Роді.
[186] Рукоположення (хіротонія) – християнський обряд, під час якого відбувається таїнство поставлення в священнослужителі. Процес хіротонізації також називають висвяченням, рукопокладенням, покладенням рук.
[187] Служебник – богослужебна книга для священнослужителів православної церкви з текстами релігійних відправ на кожен день згідно з порядком їх проведення і церковним календарем.
[188] Огнищанин – тут: старший у родині чи общині.
[189] Гриви – тут: вузькі асиметричні, видовжені на кілька кілометрів, хвилеподібні підвищення земної поверхні в степу.
[190] Типчак, тонконіг – степові злакові трави.
[191] Братки – тут: фіалка триколірна.
[192] Воронці – півонія.
[193] Перестріл – давньоруська міра довжини, що відповідала відстані, на якій стріла зберігала свою вбивчу силу, дорівнює приблизно 200-220 м.
[194] Чолка – штандарт полководця, бунчук.
[195] Вевериця – вивірка, білка. Шкірка вевериці вважалась на Русі найдрібнішою грошовою одиницею, що дорівнювала 1/100 срібної гривні.
[196] Кобилка – рослиноїдна комаха з родини саранових.
[197] Тягло – скот, котрий використовувався, як тягловий, в даному випадку – коні.
[198] Бродники – населення нижньої течії Дніпра, Подунав'я, азовського узбережжя і пониззя Дону в ХІІ-ХІІІ століттях, що мало східнослов'янське походження.
[199] Субудай-багатур – полководець Чингісхана.
[200] Темник – начальник підрозділу монгольського війська чисельністю 10 тисяч вершників.
[201] Полудрабок – поздовжній край воза, зазвичай із круглої, не надто товстої жердини.
[202] Аршин – давньоруська міра довжини, дорівнює приблизно 71 см.
[203] Ужище – товста мотузка.
[204] Каура масть – світло-руда; хвіст і грива трохи темніші, на спині темний ремінь – ознака походження від дикого коня.
[205] Навзаводи – галопом.
[206] Яловець – прапорець на вершині давньоруського шолома, за котрим можна було визначити приналежність воїна до того чи іншого княжого роду.
[207] Протовчий брід – брід через Дніпро в районі південного (низького) кінця острова Хортиця.
[208] Новгород-Святополчий – літописний руський город на правому березі Дніпра, заснований в 1096 році князем Святополком Ізяславичем неподалік нинішнього села Витачів Обухівського району Київської області.
[209] Кипчаки – самоназва половців.
[210] Черес – широкий шкіряний пояс з кишенями для зберігання необхідних у дорозі дрібниць і грошей.
[211] Огниво – застаріла назва кресала, пристрою зі смужки загартованої сталі, шматка кременю та труту (легкозаймистого матеріалу), з допомогою якого добувають відкритий вогонь навіть у наші дні.
[212] Стародуб – центр удільного князівства ХІІ-ХІІІ століть у складі Чернігівського князівства; нині райцентр Брянської області РСФСР.
[213] Мається на увазі Новгород-Сіверський.
[214] Давид Ольгович – князь стародубський (з 1196 по 1239рр.).
[215] Ратичів – нині село Радичів Коропського району Чернігівської області.
[216] Солова масть – жовто-піщана або світло-жовта, грива і хвіст майже білі, з жовтизною; очі карі або золотисті, храп темний.
[217] Мерин – вихолощений самець коня. Мерин має значно спокійніший норов, аніж огир.
[218] Неятин – літописне поселення на правому березі Десни, нині село Змітнів Сосницького району Чернігівської області.
[219] Валуй, Берестове – озера на правобережній заплаві Десни біля села Конятин Сосницького району Чернігівської області.
[220] Сохачеве – літописний населений пункт Хороборської волості, нині село Сохачі Коропського району Чернігівської області.
[221] Перші півні – починають співати якраз посередині між північчю та світанком, треті – на світанку, другі – посередині між першими та третіми. Слід зазначити, що таким чином їхній спів зсувається в часі залежно від пори року.
[222] Захалявник – ніж, який носили за халявою чобота.
[223] Берендеї – кочове тюркське плем'я, роди якого жили на південних рубежах Русі й маючи васальну залежність від руських князів, у ХІІ-ХІІІ століттях охороняли межі руських земель від половців.
[224] Підклад – тут: товста, зазвичай сукняна, підкольчужна сорочка, котра вдягалася під броню задля пом'якшення удару.
[225] Ґалдовник – жертовний камінь.
[226] Живий вогонь – той, що добутий тертям.
[227] Сквара – запах від спалюваної жертви.
[228] Капище – святилище дохристиянського часу у східних слов'ян.
[229] Тибель – дерев'яний цвях у вигляді циліндричного стрижня.
[230] Ножниця – піхви.
[231] Громовержець (Перун) – бог блискавки й грому в давніх слов'ян. На зиму засинав, а прокидався навесні, коли зозуля приносила з Вирію ключі від неба.
[232] Доля – тут: одна з трьох Судениць, помічниць бога Суда, богиня людської долі, котра супроводжує її усе життя.
[233] Сварог – бог неба у давніх слов'ян, той, хто породив інших богів.
[234] Суд – давньоруський бог долі, що відмірював людині міру щастя та нещасть.
[235] Клада – складені навколо покійника у вигляді житла дрова для спалювання трупа.
[236] Волшебник – той, хто вчиться, або вже займається волшбою, готується стати жерцем.
[237] Тиждень – дохристиянський тиждень на відміну від седмиці мав шість днів: понеділок, вівторок, середу, четвер, п'ятницю й неділю.