Знаходився по обидва боки центральної вулиці Меса між площею Августеон та форумом Костянтина.
[115] Меси (Серединна) – головна вулиця Константинополя, що проходила містом від Августеону, центральної його площі, до Золотих воріт на західній околиці столиці.
[116] Кайнополіс – район на півдні Константинополя.
[117] Портик – розміщена перед входом у будинок відкрита галерея, утворена колонами або стовпами, що підтримують її перекриття.
[118] Параталассія (Приморська) – назва вулиці.
[119] З Книги пророка Ісаї; книга Старого Завіту Біблії, в котрій ідеться про депортацію євреїв у Вавилон.
[120] Елліни – серед візантійців ця самоназва греків мала ще й значення "язичники", розділяючи тим самим їхню історію на два періоди: до прийняття християнства і після.
[121] Іперпір – візантійська грошова одиниця ХІ— ХІІІ століть з електру (сплаву золота і срібла) = 4/5 номісми, або приблизно 43 грами срібла.
[122] Семантрон – довга тонка дошка з липи, клена, ясена або каштана, підвішена, або утримувана на плечі, в котру били дерев'яним молотком. Таким чином вона слугувала замість дзвонів, які тоді тільки почали з'являтись у великих давньоруських містах.
[123] Різана – дрібна срібна монета Давньої Русі; в одній гривні – п'ятдесят різаних.
[124] Гладишка – глечик без ручки.
[125] "Шестоднев" – книга єпископа Василія Великого, написана в ІV столітті н.е.; на Русі її компільований переклад, зроблений Іоанном Екзархом Болгарським в Х столітті розповідає про світоустрій, як його уявляли від Платона (ІV ст. до н.е.) до Григорія Богослова і Василія Великого (ІV ст. н.е.).
[126] Хитрець – майстер, ремісник, що осягнув усі премудрості ремесла. Слово "хитрість" в ті часи мало інше значення – відання виробничих секретів, доступних лише втаємниченим людям.
[127] Сажень – давньоруська міра довжини. Простий сажень дорівнює 1,76 м, маховий – 2,13м, косий – 2,48м.
[128] Гульбище – так традиційно звалася місцина неподалік давньоруського города чи городища, де влаштовувались масові гуляння.
[129] Благостині ( жіночого роду) – тут: доброта, спокій, умиротворення.
[130] Туязь – посудина з берести (кори берези). Використовувалась не лише для сипучих продуктів, але й для води.
[131] Пружіє – сарана.
[132] Гнесь – грязь, бруд.
[133] Русичі – тут: самоназва слов'янських племен полян та сіверян в ХІІ-ХІІІ століттях. Слово "русичі" завдяки застосуванню суфіксу "ич" означало нащадків русів або русі.
[134] Супряги – пара запряжених волів.
[135] Див. мапу легенди.
[136] В татя місто – проголошення когось поза законом.
[137] Поділ населення на сотні існував на Русі ще з дохристиянських часів і слугував для адміністрування податків та відбування воїнських повинностей.
[138] Заступ – тут: загорожа з дерев, повалених вершинами в бік нападників.
[139] Часник – сталеві гострі дрібні шипи, котрі розкидались по дорогах з метою завдати шкоди ворожій кінноті.
[140] Горбуша – давньоруська коса, що нагадувала собою великий серп.
[141] Совня – давньоруська колюче-ріжуча зброя на зразок списа з довгим кривим накінечником.
[142] Вовча яма – викопана в землі звіроловна пастка із вбитими в її дно загостреними кілками. Окрім полювання використовувались також під час воєнних дій: від часів Давнього Риму до американо-в'єтнамської війни ХХ століття.
[143] Стрибог – бог вітру у давніх слов'ян.
[144] Шуйця – ліва рука.
[145] Помитник – добувач пташенят сокола, ловець молодих птахів.
[146] Гніздюк – тут: пташеня сокола, взяте з гнізда неопереним.
[147] Перелітний молодик – молодий сокіл, котрий щойно навчився літати.
[148] Гомій – Гомель.
[149] Взвить – вигода.
[150] Рарог – так на Русі звали сокола-балабана.
[151] Клобучок – шкіряна шапочка, що вдягається ловчим птахам на голову, аби вони нічого не бачили й таким чином поводили себе смирно.
[152] Бубонці – на лапи ловчих птахів сокільники кріпили спеціальні дзвіночки-бубонці, щоб легше було відшукати птаха в кущах чи високій траві.
[153] Ставка – тут: напад.
[154] Воло – розширена частина стравоходу в деяких птахів, у якій нагромаджується та перетравлюється їжа. Знаходиться під ключицею. Хижі птахи завжди починають пожирати свою здобич саме з цього місця.
[155] Челіг – самець сокола.
[156] Дикомит – ловчий птах, сокіл, спійманий уже дорослим, здатним до самостійного життя.
[157] Припутень – дикий лісовий голуб.
[158] Плавучий міст – сіверяни робили мости через річки та їх протоки на зразок понтонних: з кількох шарів колод, без застосування стаціонарних опор по руслу. Це давало змогу при нападі ворога розвернути міст по течії та утворити для нападників широку водну перешкоду.
[159] Палене злато – найбільш давня техніка золочення. Широко використовувалось на Русі, починаючи з Х століття. Розчинене в ртуті золото рожарювалося до повного випаровування ртуті.
[160] Темплон – прикрашена рельєфними зображеннями вівтарна перешкода, що сформувалась у храмах Візантії в ХІ-ХІІ століттях. Пізніше темплон перетворився на іконостас.
[161] Єпитрахиль – приналежність богослужбового облачення священника: довга стрічка, що огинає шию і обома кінцями спускається на груди.
[162] Макош (Мокоша) – богиня плодючості, достатку, покровителька жінок та їхнього ремесла. В жертву Макоші жінки приносили прядиво або курей, топлячи їх у криницях.
[163] Берегиня – назва "берегиня" походить від слова "берег", як первинного означення місця проживання духів води. Берегині та упирі лишилися від тих прадавніх часів, коли слов'яни ще не мали пантеону своїх богів, а сили природи в їхніх уявленнях мали тільки поділ на добрих та злих духів-істот.
[164] Уход – такі, основані на довірі, відосини між власником (боярином) та рабом (обельним холопом), коли останньому дозволялося за обумовлену плату займатись якимось промислом на стороні.
[165] Лепта (в різні часи фолл, обол, нумій) – найдрібніша мідна монета Візантії.
[166] Індульгенція – грамота про відпущення гріхів, котра видавалась католицькою церквою від імені папи римського. Запроваджена в ХІ столітті папою Олександром ІІ.
[167] Понт Евксинський – Чорне море.
[168] Босфор – протока, що з'єднує Мармурове та Чорне моря. На її березі стоїть Константинополь, нині місто Стамбул.
[169] Хрисополь – місто на азійському березі Босфору, напроти Константинополя.
[170] Анхіале – середньовічне місто, візантійський торговий порт на західному узбережжі Чорного моря, нині місто Поморіє в Болгарії.
[171] Миля – візантійська дорівнювала 1574,16 м.
[172] Рюрик Ростиславич – літописний руський князь ХІІ – ХІІІ століть, що шість разів, з 1179 по 1210 роки (з перервами) був великим князем київським. З 1210 по 1212 княжив у Чернігові, де й помер.
[173] Роман Мстиславич – літописний руський князь ХІІ – ХІІІ століть; княжив у Володимирі, Новгороді, Галичі, Києві.