В дохристиянські часи тиждень мав шість днів (без суботи, що має іудейське походження).
[59] Ізгой – слово, похідне від "гой" – життя (для порівняння – гоїти, гоїтися), дослівно – "той, що пішов із життя"; для середньовічної людини життя поза власним родом чи соціальним становищем уявлялося неможливим.
[60] Данило Галицький – княжив на той час у Галичі; під час чергової міжусобиці, коли чернігівський князь Михайло Всеволодович захопив Київ, прогнавши звідти Володимира Рюриковича, виступив на боці останнього. Аби змусити чернігівського князя покинути Київ та відсікти допомогу йому від половців, обійшов Чернігівське князівство з півдня і почав палити придеснянські городи: Хоробор, Сосницю, ..., просуваючись таким чином до Чернігова. Внаслідок цього маневру Михайло Всеволодович змушений був покинути Київ та повернутись до Чернігова.
[61] На випадок, якщо читач забув значення якогось слова, в кінці книги є словник.
[62] Гайстер – лелека.
[63] Отрок – тут: підліток від 7 до 14 років.
[64] Всеволод Святославич (Чермний) – князь Чернігівський (у 1204-1206 та 1214-1215 рр.), великий князь Київський (у 1206, 1207, 1210-1212 рр.).
[65] Зі "Слова о полку Ігоревім".
[66] Семь (жіночого роду) – давньоруська назва ріки Сейм, лівої притоки Десни.
[67] Реть – ліва притока Десни, річка в Кролевецькому районі Сумської області.
[68] Обельний холоп – те, що й раб: людина без власності, права голосу, повністю залежна від господаря.
[69] Тес – тут: короткі тесані клинчасті дощечки (в основному з осики), котрі слугували набірними елементами покрівлі будівель та споруд.
[70] Нава (неф) – 1) центральна частина християнського дерев'яного храму, зведена у формі окремого зрубу та об'єднана просторово з іншими його частинами; 2) поздовжня або поперечна частина простору християнського храму, що розташована мід двома рядами колон, стовпів або арок, або між зовнішньою стіною та поздовжньою колонадою або аркадою.
[71] Бабинець (бабник, гінеконіт) – одна з трьох частин тридільного, тобто трьохзрубного християнського храму. В бабинці стояли жінки старшого віку. Бабинець входить у канонічну, тридільну систему планування православного, переважно дерев'яного храму – бабинець, нава, вівтар.
[72] Волокове вікно – проріз для світла в дерев'яній стіні, котрий закривався волоком – дощечкою, що ходила в пазах.
[73] Параеклісіарх (парамонар, пономар, воротар) – служитель православної церкви, що допомагає при службі та співає на кліросі.
[74] 6706 рік – 1198 від Р.Х.
[75] Марка – спочатку одиниця ваги срібла в Західній Європі, потім грошова одиниця. Венеціанська марка ХІІІ століття важила 238,5 грама.
[76] П'ятидесятниця ( День Святої Трійці) – християнське свято, що настає на п'ятидесятий день після Христового Воскресіння.
[77] Острів святого Миколая – нині острів Лідо біля Венеції.
[78] Льє (льйо) – французька одиниця довжини. Морський льє дорівнював приблизно 5,5 км.
[79] Велика рада Венеції – орган управління Венеціанською республікою. Існувала з 1172 по 1797 рік.
[80] Пілігрими – паломники, ті, хто взяв зобов'язання здійснити релігійну подорож. Учасники Хрестових походів також вважались пілігримами.
[81] Зара (Задар) – місто в хорватському історичному регіоні Далмація на узбережжі Адріатичного моря. В середні віки конкурувало з Венецією та іншими торговими містами Середземномор'я.
[82] "Прийди, Дух животворний" – католицький гімн.
[83] Робер де Кларі, учасник ІV хрестового походу, автор книги "Завоювання Константинополя".
[84] Мануїл І Комнін (1118 – 1180) – візантійський імператор між 1143 та 1180 роками.
[85] Василія Ромеон – дослівно "Царство ромеїв", самоназва імперії, котру історики назвали Візантією лише після її розпаду, а широкого застосування термін набув тільки в ХІХ столітті..
[86] Ойкумена (οἰκουμένη) – освоєна людством частина світу. Термін ввів давньогрецький географ Гекатей Мілетський для позначення відомої грекам частини Землі, центром якої була сама Еллада. В середні віки відбулась трансформація змісту: ойкуменою візантійці називали сукупність християнських держав, а її центром – Візантію.
[87] Дромон – візантійський військовий корабель.
[88] Грецький вогонь – рідка запалювальна суміш на основі нафти, сірки, селітри та інших компонентів, що була на озброєнні візантійського флоту. Рецепт суміші зберігався в надзвичайному секреті.
[89] Динати – "могутні", "сильні": загальна назва візантійських можновладців.
[90] Аюбіди – мусульманська династія на Близькому Сході. Султани з цієї династії правили в той час у Єгипті.
[91] Пропонтида (Передмор'я) – Мармурове море.
[92] Автократор – самодержець; один з титулів візантійського василевса, імператора.
[93] 1204 рік н.е.
[94] Смальта – кольорове, непрозоре. у вигляді кубиків чи платівок скло, застосовуване для виготовлення мозаїк.
[95] Муза – тут: мозаїка; буквально "присвячене музам" від грецького μοΰσα — "муза".
[96] Херувимська пісня – пісня у православному та греко-католицькому обряді, яку співають під час Літургії Іоання Златоустого та Василія Великого. Складена та впроваджена у вжиток у VI ст. у Візантії.
[97] Трдат Архітектор – майстер-будівельник, що звів новий купол храму Агіа-Софія в Константинополі замість зруйнованого землетрусом 989 року. Ілюзію купола, що ніби піднятий у повітря, створюють 40 вікон прямо під ним, через які всередину храму вільно лине сонячне світло. В центрі купола – зображення Ісуса Христа.
[98] Золотий Ріг – довга й вузька морська затока на схід від Константинополя.
[99] Варанги – вихідці з варягів, що становили основу імператорської гвардії.
[100] Інсигнії – ознаки імператорської влади василевса: стемма (вінець з підвісками), держава (куля з хрестом на полюсі), скіпетр-спис і багряні чоботи.
[101] Доместик схол – тут: полководець, головнокомандувач окремим військом.
[102] Колона Григорія Чудотворця – одна з колон в Айя-Софії, що в народі зветься "вологою", бо її мармурова поверхня на дотик завжди волога. За переказом біля неї одного разу перед народом з'явився святий Григорій і творив дива.
[103] Імператорські ворота – вхідні ворота до Агіа-Софії, через котрі в храм заходив василевс.
[104] Нава (неф) – 1) центральна частина християнського дерев'яного храму, зведена у формі окремого зрубу та об'єднана просторово з іншими його частинами; 2) поздовжня або поперечна частина простору християнського храму, що розташована мід двома рядами колон, стовпів або арок, або між зовнішньою стіною та поздовжньою колонадою або аркадою.
[105] Омфалос (дослівно "Пуп світу") – спеціально відведене місце в Софії Константинопольській, де вінчали на царство імператорів Василії Ромеон.
[106] Пантократор – образ Христа на іконі як Небесного Царя і Судді, Господа Вседержителя, Спаса Вседержителя.
[107] Дарохранильниця – срібна чи золота скринька у православному храмі, призначена для зберігання причастя (святих дарів), котра використовувалась при богослужінні. Мала вигляд маленької моделі храму в розкішнім оздобленні.
[108] Потир – у християнстві літургійна чаша для освячення вина і прийняття причастя.
[109] Клір – духівництво; клірик ( в широкому, загальному розумінні) – служитель церкви.
[110] Скевофілак – скарбник єпархії, хранитель церковних скарбів; відав церковним персоналом і богословською діяльністю.
[111] Спис Лонгина – християнська святиня, один з інструментів Страстей Господніх; накінечник списа римського легіонера Лонгина, котрого той встромив між ребер Христа.
[112] Одкровення святого Іоанна Богослова (Апокаліпсис).
[113] Кафізма – двоярусна арочна споруда в торці іподрому, що критим переходом з'єднувалась із Великим Палацом Константинополя – резиденцією василевсів, у якій розташовувались трибуни для імператора та найвищих сановників.
[114] Аргіропратея – один з найбагатших кварталів Константинополя, в котрому були переважно маєтки майстрів-ювелірів та міської знаті, а також ювелірні лавки.