Перш за все Марта влетіла далеко ще до половини одинадцятої й на цей раз направду влетіла як гарячий клубок вітру. По друге вона зовсім не затрималася на стежці, тільки шугнула через подвіря так дуже спішно, розбурхано, червоно й так якось незвичайно закидала до мене в повітрі руками. Я чисто стерпла при краті, потім осіла на стілець ні мертва ні жива, Руна щось заговорила, я не могла добути зі себе слова й тільки дивилася залякано на двері. Я була певна, що сталося щось дуже недобре й від того, що Лі була з Мартою, в мене тільки колотилося в голові все більше. Скоро мене покликали, я ледви підвелася з місця, я йшла по сходах так довго, як ніколи до того, так тільки ледви ноги переставляла. Якийсь товариш виходив саме з розмовниці й оставив відчинені двері. Тут я побачила вже Марту, вона стояла при тому вході така проста, нерухома, дивна. Я тільки ступила через поріг, ми звичайно кидаємося обі до себе, Лі тягне, а це Марта підняла долоню як таблицю й так якось дуже канчасто — суворо: Стій там, Міро. — Я аж зітхнула. Ну, цього не сховаєш, я зразу відчула по голосі, що все добре, що є щось незвичайно добре й тільки не знала, що саме, й від того серце забилося нестерпно. Тоді вона таким урочистим рухом здіймає Лі з руки й бере під пахівки й помалу — помалу опускає на землю. — Я була вже всім тим так переможена — й було щось таке владне в тому русі — я спустилася за ним додолу й станула колінами на землю. Ти розумієш, — це я вперше, зовсім уперше побачила, як дитина сходить на землю. — І от Лі стає й пускається рук Марти і йде — йде — йде до мене — — І я пішла до неї — так як клячіла — майже несвідомо, я чула я так була би йшла світами — щоби тільки блище, блище, блище до неї — — — Ти розумієш, вона не спинилася ні
разу й не хитнулась і тільки як була вже на відсталь руки, то замахнулася й кинулася на мене і як звичайно схопила ручками за коси. Було трохи боляче............
*) Ще що! Зовсім не "сплакує", то від сміху. (Доп. Руни).
Так Лі росте.
І ще так:
На дворі спека, в вікно, й далеко за замком десь буря.
Марта врочисто — рукою на Марію:
— Це хто ?
Лі — дзвінко:
— Тойїшь мама.
— А це хто ?
дзвінко:
Тойїшь Лі.
: Товариш мама.
: Товариш Лі.
Так Лі росте
в колективі.
І ОТ
ЛІ
ХОЧУТЬ УЗЯТИ Це так :
В ночі з пятниці на суботу стоїть трівога в робітничому кварталі. Наскакують неждано сині тучки, гремлять з нальоту у двері, будять у вікнах світла як сполохані вітром птахи.
В ночі з п'ятниці на суботу схоплюють тов. Кіна, з дороги зі зміни, a рано Кін дома, похмурий, сухий, — короткий погляд на Лі і, до Марти:
— На замку недобре.
— Що кажеш !
Нічого Кін не каже.
Тоді Марта — нетерп гаряча — жде, не дождеться і в десятій схоплює Лі
— йдем, Лі, йдем! — і вже проскакує долину з рікою, пробігає самітний гостинець, місток і доріжку вгору й дзвонить — дзвонить у двері вязниці.
І от вязниця мовчить.
Мовчить.
І тільки згодом відчиняється візірка в стіні й знутра — дідок — перелякані очі.
— Пускай !
— Не можна, не можна, нема — —
— Побачення — субота !
— Нема, нема, замкнули — —
Й дідок уколює зпід брів затаєними зіницями й ховається вглиб, застукуючи спішно візарку.
Тоді Марта — нестримна — падає грудьми на камінь і бється шалено:
— Гей, світе, стіни розсаджу!
Стін Марта не розсадить, стіни стоятимуть сильно, покищо сильно.
І от Марта — лють вогняна — відібється скажено від муру й кинеться вниз по узбіччі й упаде вихром на самітній гостинець. Повернувши дитину до замку, вросте вона жагуче в землю й проста, велика, палка обійме замок на горі горючими очима й тут замре в страшному ожиданні.
ЧИ
ВІЗЬМУТЬ?
ГАЗЕТА ВЕЧІРНЯ
Ч. 8.596. Вівторок, 24. серпня 192... р. Р. XX.
З КРАЮ.
Ревізії й арештування в Н. З Н. доносять: В ночі з 20-го на 21-ше серпня ц. р. перевели місцеві органи публичної безпеки низку ревізій і арештувать між робітниками тутешніх рафінерій, відомими зі своїх симпатій до злочинної роботи переворотових елементів. Одночасно з тим переведено строге льокальне обслідування відділу політичних проступників місцевої вязниці (т. зв. "На Замку").
Як нас інформують, обі акції стоять у звязку з викритими в останньому часі познаками
злочинного контакту
між деякими (дрібними зрештою) ґрупами місцевого робітництва й політичними проступниками згаданої вязниці.
Своєчасний і вміло скоординований виступ органів публичної безпеки дає нам запоруку, що та нечувана спроба поширення протидержавної роботи зза мурів вязниці (!) буде в найкоротшому часі безпощадно зліквідована.
ГАЗЕТА ВЕЧІРНЯ
Ч. 8.598. Четвер, 26. серпня 192... р. Р.XX
Ще в справі ревізій і арештувань у Н.
(?) доносить: Як довідуємося, справа злочинного контакту між політичними проступниками д-цької вязниці й деякими (дрібними) групами місцевого робітництва захоплює
щораз ширші кола.
Як виявляється, існують сильні познаки того, що останні хвилеві заворушення між робітництвом нашого басейну стояли в тісному звязку зі згаданим контактом і що значна частина протидержавних
відозвів, поширюваних таємно серед робітників
була редаґована в місцевій вязниці!
Ці неймовірні просто відомости викликують
зрозуміле опірчення серед загалу місцевого громадянства й особливо серед провідних кол промислових, які запитують цією дорогою:
— Невже спокійний перебіг господарського й загальногромадського життя не може бути забезпечений хочби супроти тих злочинних елементів, яких уже досягла караюча рука справедливости?
— Невже так далеко доходить толеранція вязничної адміністрації, що уже під її очима відбувається редагування підбурюючих летючок, які спокійно переходять за мури вязниці, щоби сповняти там своє діявольське призначення?
Висловлюємо на цьому місці оправдану надію, що відповідальні органи, які вже звернули увагу на дивну господарку адміністрації н-ської вязниці (-Нарешті! — Завв. Редакції), зуміють нормалізувати внутрішні відносини в тому заведенні й причиняться тим до заспокоєння умів державно думаючого громадянства.
ГАЗЕТА ВЕЧІРНЯ
Ч. 8.604. Четвер, 2. вересня 192... р. Р. XX.
Зміни в вязничній адміністрації "На Замку" в Н.
З Н. доносить (?): В наслідок розпорядження Презідії Апел. Суду місце начальника н-ської вязниці (т. зв. "На Замку") обняв з днем 30. мин. міс. бувший політичний референт окружного міста майор Ікс. Вслід за тим очікуються дальші, дрібніші зміни в нищому персоналі вязниці. В особі новопризначеного начальника отримує заведення досвідченого й пружкого адміністратора, який на своїм дотеперішнім становищі прислужився видатно до уздоровлення політичних відносин у цьому експонованому районі.
Місцеве громадянство зустріло назначення п. м. К-ка з видимим задоволенням і — чого скривати — облегченням. Загально очікується, що уздоровлення адміністраційного апарату вязниці причиниться до прискорення вияснення відомої справи звязків між вязнями й робітниками, яке-то вияснення з невідомих мотивів затягується, виявляючи незрозумілу в даних обставинах скомплікованість. Між іншим довідуємося, що частина арештованих у цій справі робітників має бути найблищими днями випущена на волю. Чи не за скоро?
ГАЗЕТА ВЕЧІРНЯ
Ч. 8.612. Пятниця, 10. вересня 192... р. Р. XX
ХРОНІКА НАФТОВОГО БАСЕЙНУ.
Відкриття нового захисту для вбогих у Н. (?) пише: Дня 4. вересня п. р. відбулося святочне
відкриття . . . . . . . . . . . . . . Акту посвячення
довершено при участи численного клиру обох католицьких обрядів, що дало привід до нового гармонійного виступу представників обох братніх національностей, звязаних нерозривними вузлами історії й крови. Між іншими завважили ми П.П.: . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . ,
Зі свого боку вітаємо цю важну фільантропійну станицю, яка становить собою новий доказ чутливого відношення провідних кол нашого громадянства до долі тих найбідніших.
З ХРОНІКИ ВЯЗНИЧНОГО ЖИТТЯ В Н.
(?) доносить: Вівторок, у 10-тій год. ранку, покій начальника н-ської вязниці був місцем трохи незвичайної й тому гідної занотування події. В одному з відділів згаданої вязниці відбуває кару пятилітнього увязнення "політична" Міра (Марія) Крайс, засуджена в голосному у свій час процесі "підгірської чотирнадцятки". Сказана Марія Крайс, молода дівчина літ 20-ти й разом із тим мати "illegitimae legis** дитини (ті елементи і в цьому відношенні "contra lex**) користувалась за минулої адміністрації нічиїм неоправданим привілеєм майже необмеженого з тою дитиною побачення.
Признаємо незмінно найсвятіше право матери на побачення, ба навіть на постійне перебування зі своєю дитиною. Але під умовою, що спосіб, в який дитина приходить на світ, стоїть у згоді з моральними основами суспільности і що загальні поступки матери в нічому не порушують усвяченого віками суспільного ладу й правопорядку.
Цього не могла або не бажала зрозуміти згадана Марія Крайс, яка від довшого часу закидала нову адміністрацію вязниці постійним домаганням побачення з дитиною, в чому її згідно з сучасним положенням річей у вязниці
СКОКІЙНО ВІДМОВЛЮВАНО
Дня 7-мого вересня, в ранішніх годинах, Марія Крайс добилась нової в цій справі розмови з п. начальником вязниці, при чому на цей раз її домагання відзначалися особливою настирливістю. Коли їй у тій просьбі остаточно й рішуче відмовлено, тоді згадана Крайс
з неожиданою для неї силою
кинулась
на урядуючого начальника
пориваючись до чинної його зневаги.
Випадок, який слід уважати остатком колишньої розпряжености в заведенні, зліквідовано з прикметною для теперішніх відносин у вязниці упругістю.
ГАЗЕТА ВЕЧІРНЯ
Ч. 8.613. Субота, 11. вересня 192... р. — Р. XX.
З КРАЮ.
Невдала спроба заворушень у н-ській вязниці.
Як нам доносять, в. ночі з четверга на П'ятницю вибухли в політичному корпусі Н-С:КОЇ ВЯЗНИЦІ (т. зв. "На Замку") частинні заворушення на тлі поточних заряджень начальника вязниці. Адміністрацією приняті всі необхідні засоби для скорого й успішного здавлення тої недоспілої простудної імпрези.
ГАЗЕТА ВЕЧІРНЯ
Ч. 8.614. Неділя 12. вересня 192... р. Р. XX.
Заява довір'я для нового кабінету. — Випадок чи самогубство? (Трагедія в родині князів Естергазів). — Вязничні заворушення в Н. — Нові пророцтва пані Теб. (Упадок Совітів).
З Н. пишуть:
Частинні заворушення вязнів, про які ми сповіщали вчорашньої суботи, виявляють тенденцію до поширення на весь політичний корпус н-ської вязниці.