Патапій, намагаючись справити на боярина враження вченого, вживає тогочасний "високий стиль" мови, котрим зазвичай користувалися літописці.
Благостині ( жіночого роду) – тут: доброта, спокій, умиротворення.
Боголєпно – любо Богові.
Босфор – протока, що з'єднує Мармурове та Чорне моря. На її березі стоїть Константинополь.
Бразди – кінська гнуздечка, повід.
Братки – тут: фіалка триколірна.
Бродники – населення нижньої течії Дніпра, Подунав'я, азовського узбережжя і пониззя Дону в ХІІ-ХІІІ століттях, що мало східнослов'янське походження.
Бубонці – на лапи ловчих птахів сокільники кріпили спеціальні дзвіночки-бубонці, щоб легше було відшукати птаха в кущах чи високій траві.
В
Варанги – вихідці з варягів, що становили основу імператорської гвардії.
Валуй, Берестове – озера на правобережній заплаві Десни біля села Конятин Сосницького району Чернігівської області.
Василія Ромеон – дослівно "Царство ромеїв".
Вевериця – вивірка, білка. Шкірка вевериці вважалась на Русі найдрібнішою грошовою одиницею, що дорівнювала 1/100 срібної гривні.
Велес – слов'янський бог скотарства, достатку, врожаю, а ще покровитель волхвів.
Велика рада Венеції – орган управління Венеціанською республікою. Існувала з 1172 по 1797 рік.
Верв – сукупність слов'янських поселень одного роду в дохристиянський період; коли в одному городищі ставало затісно і не вистачало на всіх лісу для підсіки чи полювання, частина роду, кілька сімей, виходили і закладали нове городище, не втрачаючи при цьому родинних стосунків. Зазвичай верв, або "гніздо", нараховувала до півдесятка окремих поселень та мала чіткі межі своєї території, освячені звичаєвим правом. За часів феодальної роздробленості одна чи кілька верв утворювали волость – адміністративну одиницю окремого князівства на чолі з управителем: боярином чи княжим посадником. Територія верви, як володінь одного роду, була неподільною аж до утворення Речі Посполитої.
Вериги – ланцюги, пластини тощо, котрі аскети носили на голому тілі, часом пронизуючи ними тіло чи шкіру з метою смирення плоті.
Весь – невелике поселення давніх слов'ян, що відрізнялось від городища розмірами та відсутністю оборонних споруд.
Взвить – вигода, зиск.
Вівліофіка (грец.) – бібліотека.
Віщун – той, хто віщує (передбачає) майбутнє.
Вовча яма – викопана в землі звіроловна пастка із вбитими в її дно загостреними кілками. Окрім полювання використовувались також під час воєнних дій: від часів Давнього Риму до американо-в'єтнамської війни ХХ століття.
Водима – дружина. Під час шлюбного обряду молодим пов'язували рушником праві руки. Таким чином дружина опинялася "за мужем", тобто позаду свого чоловіка, котрий мав вести її по життю.
Воло – розширена частина стравоходу в деяких птахів, у якій нагромаджується та перетравлюється їжа. Знаходиться під ключицею. Хижі птахи завжди починають пожирати свою здобич саме з цього місця.
Володимир Святославич (прибл.960-1015) – великий князь Київский, Хреститель Русі.
Волокове вікно – проріз для світла в дерев'яній стіні, котрий закривався волоком – дощечкою, що ходила в пазах.
Волосяниця – довга сорочка з верблюжого волосу або овечої шерсті, яка одягалась християнськими аскетами прямо на голе тіло.
Воронці – півонія.
Воштага – тут: нагайка.
Вретище – тут: дрантя, лахміття.
Вручій – нині місто Овруч в Житомирській області.
Всевидяче Око – одне з уособлень ненароджуваного й невмирущого Сокола-Рода. За міфологією давніх слов'ян спочатку не було нічого, один суцільний морок, аж доки з Прадавніх світів Весевидячим Оком не прилетів Сокіл-Род і зі своєї сльози не породив серед пітьми Вирій – прекрасний край з цілим озером живої води, що воскрешає померлих.
Всеволод Святославич (Чермний) – князь Чернігівський (у 1204-1206 та 1214-1215 рр.), великий князь Київський (у 1206, 1207, 1210-1212 рр.).
Вугляр – ремісник, що займався випалюванням деревного вугілля для ковальських та інших потреб.
Г
Гавкіт козулі – самець козулі під час гону видає звуки, схожі на короткий, уривчастий собачий гавкіт.
Гайстер – лелека.
Галата – північне передмістя Константинополя, відділене від нього затокою Золотий Ріг.
Ґалдовник – жертовний камінь.
Гебрейське – давньоєврейське.
Геєна – пекло.
Гість – купець.
Гладишка – полив'яний глечик без вушка.
Гнесь – грязь, бруд.
Гніздюк – тут: пташеня сокола, взяте з гнізда неопереним.
Година – в Давній Русі це слово вживалося в сучаснім розумінні часу загалом.
Гомій – Гомель.
Гонихмарник – язичницький чаклун, котрий був спроможний викликати при потребі дощ, або навпаки, припиняти його.
Горека – горопаха, нещасна людина.
Горобинець (грицики звичайні) – рослина з родини капустяних, що має сильні кровоспинні властивості й споконвіку використовується в народній медицині.
Гостинець – шлях, дорога.
Грецький вогонь – запалювальна суміш на основі нафти, сірки, селітри та інших компонентів, що була на озброєнні візантійського флоту. Рецепт суміші зберігався в надзвичайному секреті.
Грець – параліч.
Гриви – тут: вузькі асиметричні, видовжені на кілька кілометрів, підвищення земної поверхні в степу.
Громовержець (Перун) – бог блискавки й грому в давніх слов'ян. На зиму засинав, а прокидався навесні, коли зозуля приносила з Вирію ключі від неба.
Губи – гриби.
Гульбище – так традиційно звалася місцина неподалік давньоруського города чи городища, де влаштовувались масові гуляння.
Гутник – майстер скловаріння.
Ґ
Ґалдовник – жертовний камінь.
Д
Давид Ольгович – князь стародубський (з 1196 по 1239рр.).
Дажбог – бог сонця й достатку у давніх слов'ян. В залежності від пори року, мав чотири іпостасі: Божич (зима), Ярило (весна), Купайло (літо), Лад (осінь).
Данило Галицький – княжив на той час у Галичі; під час чергової міжусобиці, коли чернігівський князь Михайло Всеволодович захопив Київ, прогнавши звідти Володимира Рюриковича, виступив на боці останнього. Аби змусити чернігівського князя покинути Київ та відсікти допомогу йому від половців, обійшов Чернігівське князівство з півдня і почав палити придеснянські городи: Хоробор, Сосницю, ..., просуваючись таким чином до Чернігова. Внаслідок такого маневру Михайло Всеволодович змушений був покинути Київ та повернутись до Чернігова.
Дарохранильниця – срібна чи золота скринька у православному храмі, призначена для зберігання причастя (святих дарів), котра використовувалась при богослужінні. Мала вигляд маленької моделі храму в розкішнім оздобленні.
Дванадесять – дванадцять.
Дешт-і-Кипчак – Половецьке поле, степова територія на південь від руських земель, що тягнулася від Болгарії на заході до ріки Іртиш на сході.
Дикомит – ловчий птах, сокіл, спійманий уже дорослим, здатним до самостійного життя.
Дим – одна з одиниць оподаткування, нарівні з сохою. Кількість димів відповідала кількості сімей, бо саме сім'я, як одиниця патріархального суспільства, обкладалася княжими податями.
Динати – "могутні", "сильні": загальна назва візантійських можновладців.
Доблій – доблесний.
Дож – одноосібний глава республіки Венеція, що обирався Комітетом сорока із числа чотирьох потенційних кандидатів.
Доля – тут: одна з трьох Судениць, помічниць бога Суда, богиня людської долі, котра супроводжує її усе життя.
Домаживець – тут: домосид, той, хто вдома живе.
Доместик схол – тут: полководець, головнокомандувач окремим військом.
Дромон – візантійський військовий корабель.
Е
Елліни – серед візантійців ця самоназва греків мала ще й значення "язичники", розділяючи тим самим їхню історію на два періоди: до прийняття християнства і після.
Естетикос (αἰσθητικός) – розумна чуттєвість, чуттєвість розуму.
Етрівська пустеля – міфічна, вигадана пустеля, з якої за поширеною християнською легендою перед кінцем світу мали вийти безбожні агаряни (моавитяни, ізмаїлтяни).
Є
Ємець – збирач податків.
Єпитрахиль – приналежність богослужбового облачення священника: довга стрічка, що огинає шию і обома кінцями спускається на груди.
Ж
Жайсан (Зайсан-нор) – озеро на сході сучасного Казахстану.
Желв – черепаха.
Живий вогонь – той, що добутий тертям.
Живот – слово має два значення: 1) життя; 2) нажите добро.
З
Задниця – спадщина.
Залісся – так на території Давньої Русі називали владимиро-суздальські та рязанські землі.
Замор'я – так на Русі називали Візантію.
Зара (Задар) – місто в хорватському історичному регіоні Далмація на узбережжі Адріатичного моря. В середні віки конкурувало з Венецією та іншими торговими містами Середземномор'я.
Заруб – літописний давньоруський город над Дніпром на місці колишнього села Зарубинці Канівського району Черкаської області.
Захалявник – ніж, котрий носили за халявою чобота.
Златник (золотник) – золота монета князя Володимира Святославича, що карбувалась певний час на Русі після прийняття християнства, швидше за все, з візантійських золотих солідів і більше заради престижу, ніж через потребу у власній грошовій одиниці; на думку дослідників мала ходіння до XIV століття.
Золотий Ріг – довга й вузька морська затока на схід від Константинополя.
Зруб – стіни дерев'яного будинку з колод, котрі в кутах з'єднані між собою в особливий замок (врубку).
І
Ігумен – духовне звання настоятеля православного монастиря.
Ізгой – слово, похідне від "гой" – життя (для порівняння – гоїти, гоїтися), дослівно – "той, що пішов із життя"; для середньовічної людини життя поза власним родом чи соціальним становищем уявлялося неможливим.
Імператорські ворота – вхідні ворота до Агіа-Софії, через котрі в храм заходив василевс.
Індульгенція – грамота про відпущення гріхів, котра видавалась католицькою церквою від імені папи римського.
Інсигнії – ознаки імператорської влади василевса: стемма (вінець з підвісками), держава (куля з хрестом на полюсі), скіпетр-спис і багряні чоботи.
Іперпір – візантійська грошова одиниця ХІ— ХІІІ століть з електру (сплаву золота і срібла) = 4/5 номісми, або приблизно 43 грами срібла.
Ісусова молитва – "Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного!"
К
Кайнополіс – район на півдні Константинополя.
Калка – річка в Половецькому степу на схід від Дніпра, на берегах котрої згідно з давньоруськими літописами відбулася перша битва між об'єднаними силами руських князів та монголо-татарами під командуванням Джебе-нойона і Субедей-багатура, в результаті якої руське військо зазнало нищівної поразки.
Капище – святилище дохристиянського часу у східних слов'ян.
Каура масть – світло-руда; хвіст і грива трохи темніші, на спині темний ремінь – ознака походження від дикого коня.
Кафізма – двоярусна арочна споруда в торці іподрому, що критим переходом з'єднувалась із Великим Палацом Константинополя – резиденцією василевсів, у якій розташовувались трибуни для імператора та найвищих сановників.
Кипрій – іван-чай, багаторічна трав'яниста рослина з товстим повзучим корневищем і прямостоячим стеблом, медонос, має лікувальні властивості, улюблена їжа лосів.
Кипчаки – самоназва половців.
Клір – духівництво; клірик ( в широкому, загальному розумінні) – служитель церкви.
Кліть – окреме приміщення в будівлі зрубної конструкції.
Клобук
Клобучок – шкіряна шапочка, що вдягається ловчим птахам на голову, аби вони нічого не бачили й таким чином поводили себе смирно.
Кобилка – рослиноїдна комаха з родини саранових.
Козьма Індикоплов (Індикоплевст) – візантійський купець VI століття, котрий здійснив кілька подорожей до Індії, які описав у книзі "Християнська топографія"; в ній він виступає проти Птолемеєвої системи світоустрою і заперечує, що Земля має форму кулі.
Коливо – відома з часів неоліту ритуальна страва, поминальна кутя.