Коли будемо зволікати, можемо проґавити цілу справу. Довкруги нас звужується перстень ворога. Скоріше чи пізніше, таки на нас натрапить. Так звані вільні держави ради спокою дозволяють Москві шукати нас на своїх територіях, і ворог кинув десятки тисяч вишколених шпигунів.
– Врешті, – продовжував дядько, – вчені наближаються до питання гравітації. Скорше чи пізніше знайдуть її закони, а ми втратимо нашу перевагу. З цих та інших причин я за те, щоб ми починали нашу дію. Вона й так підготована до деталів. А разом з цим слід скріпити безпеку наших людей. Думаю, що незабаром і сюди завітають московські "специ" по металургії, як вони себе називають. Обережність стає конечністю. Слід вас повідомити, що ворог підходив уже до мене, і я є під його незамітним доглядом. Тому я вирішив зникнути на якийсь час, і для цього придумав собі використати публічну думку про мене: я дивак! А від дивака недалеко до нешкідливого божевілля. З такою опінією багато дечого можна прикрити й виправдати. Але це поясню вам пізніше.
– А як стоїть справа з припасами К7? – спитав Семен. – Що буде, як нам забракне цього сирівцю? Хто знає, чи Москва піддасться за першим ударом?
– Напевно ні! – відповів дядько. – Кожна держава, що існує довгий час, має свою еліту в політиці, війську, дипломатії. І ця еліта вірить, і мусить вірити, що її держава вічна! Що вона може переходити різні зміни, може поносити поразки, але її існування ніколи не є загрожене. І тому Москва не піддасться за першим ударом. Недоцільно теж, щоб викликати повстання з самого початку. Навіть потрібно остерегти перед завчасним виступом в Україні й інших поневолених країнах.
– Ото ж то, що ж зробимо, як нам забракне К7?
– Дію мусимо почати, розумно розтягаючи її на довший час! Знесилювати ворога на переміну ударами і спокоєм, непевністю, протягуванням. Це тактика. А в перерві між однією і другою дією пошукаємо сирівців. Вони мусять бути в просторах!
– Гм! – посумнівався Семен.
– Не маємо виходу! – заговорив знову дядько. – Мій відборчий апарат подає мені дивні випромінювання. Не маю певности, але обережність не зашкодить. Мусимо, Семене, знищити один завод за Уралом. Підозріваю, що там переводять досліди над гравітацією, і хто знає, чи саме не з К7!
– Коли так, – примирився Семен, – тоді це інша справа!
Гаська слухала пильно їхньої розмови, але тепер надула губки:
– Якщо ви мене запросили на цю нараду, то, будь ласка, починайте з початку. Я нічого не розумію, про що ви говорите!
– Ми готуємо дію проти Москви за визволення нашої батьківщини! – пояснив дядько. – Дію сильну, ударну, і вона нам мусить удатися. На це маємо всі дані. Ідеться про те тільки, щоб не зробити тактичної помилки. А подробиці розповім тобі пізніше. Москву змусимо поступитися до її справжніх кордонів. Хай собі існує далі, але ні одного поневоленого народу! Для цього ми маємо силу, досі нікому невідому. Вона зветься К7. Наша трудність – це малі припаси цього матеріалу.
– Замалі! – справив Семен.
– Правда, замалі. Але ждати не можемо.
– А звідки їх узяти? – запитала Гаська.
– З Місяця! – відповів дядько.
– Це байка чи правда? – вражено запитала Гаська.
– У кожній байці є трохи правди! – сказав дядько.
– Справа в тому, – пояснив Семен, – що ми сподіваємося знайти К7 на Місяці. Або на іншій планеті. Перевірити нам з Землі годі, бо викриваючі прилади не діють на такі віддалі.
– Так чи інакше, – докинув я, – ми готові до лету у Всесвіт.
– А готові ми тому, що погінну силу маємо в запасі. Ракета, чи радше прилад до лету, готовий і захований у безпечному місці. Маючи К7, можемо без труду відв'язатися від Землі і будь‑якого іншого небесного тіла, і так само легко причалити. Для нас не існує тут питання, яке для інших є дуже важким і якого ще не розв'язав ніхто!
– А як з фотами? – спитав дядько.
– Все гаразд. Зараз запустимо ракету, – відповів Семен. – Вони готові до вистрілу. Можемо слідкувати за її летом.
Він дав мені знак рукою, і я приспособив усе, щоб ми могли вигідно спостерігати літ ракети. Семен запустив її електронним приладом. Це була одна з тих, що ми їх заховали у скелі.
Я погасив світло, і на скляній плиті появилася світляна точка.
– Починає автоматично фотографувати, – пояснив Семен. – Стягну її назад, і знайдемо опісля спеціальним приладом.
Перед нами пересувалися ліси і міста, ріки і гори, врешті заголубіло море.
– Океан, – пояснив Семен. – Тепер приспішу літ ракети.
Гаська із здивуванням дивилася, як Семен не тільки кермував ракетою, але міняв її висоту.
– Фотографує удень і вночі! Працює ультрачервоним світлом великої потужности. Докладність образу просто неймовірна.
– Еспанія! – скрикнула Гаська, пізнавши контури іберійського півострова.
– І Україна! – докинув Семен після кількох хвилин.
Він змінив курс лету і зменшив висоту.
– Москалі відкриють її радаром! – остеріг дядько.
– Хай! – легковажно відповів Семен. – У радарі залишиться тільки легкий слід по ній. Скорість шалена.
– Москва! – заговорив дядько.
Семен обнизив літ ще більше і зменшив скорість. Перед нами пересувалися вулиці, довгі черги кам'яниць, нарешті появилася Червона Площа. Пересувалися звільна будинки Кремля і його вежі, ракета перейшла цілком низько повз будинок МВС, окружила кілька кварталів і знову вийшла на Червону Площу.
– Тепер цілком певно помітили її радаром!
Семен захихотав:
– Можна уявити собі переполох московської банди у Кремлі!
– Надзвичайно! – захоплювалася Гаська.
– Такою ракетою можемо вцілити де забажаємо! – заговорив дядько. – Тільки треба помістити в голівці невеличкий ладунок вибухової відміни К7, і більш нічого.
Я згасив прилад і засвітив світло.
– Вийдім трохи на терасу! – промовила Гаська, схвильована тим, що тут чула й бачила.
Погодилися радо, кожний‑бо відчув потребу широких просторів, глибокого віддиху й рівноваги духа. А найбільше я.
– Вирішено! – закінчив дядько. – Подробиці обговоримо – і за діло!
На терасі ми всі мовчали. Може, тому, що ніч була така таємнича, може, з поваги перед великим ділом і невідомим майбутнім. Зорі грали яскравими вогнями, і простори були напоєні якоюсь незбагненною містерією.
6
"До уряду СРСР!
УЛЬТИМАТУМ
1. Продовж 30 днів усі вояки, урядовці і служба безпеки московської національности мають покинути Україну і території з етнографічною українською більшістю. На їх місце мають повернутися (на кошт московської республіки) всі українці, що розсіяні по цілому СРСР, включно з в'язнями й засланими на важкі роботи.
2. Продовж 30 днів московський уряд має зголосити в Організації Об'єднаних Націй своє рішення, що московська республіка не зацікавлена поневоленими тепер народами, які мають право проголосити свою незалежність.
3. Продовж 90 днів і після створення тимчасового українського уряду відбудуться в Україні вибори.
4. Новий вільний уряд України устійнить висоту відшкодувань, які московська республіка заплатить за довголітній визиск України та за індивідуальні пошкодження українців більшовицькими експериментами, нелюдською поведінкою, ув'язненнями, виселеннями та іншими втратами на здоров'ї і майні.
5. Дозволяємо, щоб московська держава існувала далі в своїх етнографічних кордонах, які будуть установлені конференцією вільних держав колишнього СРСР, під умовою, що московська територія буде окупована об'єднаними військами тих народів до часу, поки московський народ, репрезентований своїм тимчасовим урядом, а) не зверне всіх національних скарбів інших народів, загарбаних продовж століть і б) не виявить доброї волі співжити з визволеними народами.
До урядів усіх держав світу!
ЗВЕРНЕННЯ
Звертаємо увагу, що кожна держава, яка виступатиме проти розчленування московської імперії, проти незалежности України та інших народів і проти точок, поданих в ультиматумі, наразиться на небезпеку пошкодження, а в тяжчих випадках – знищення. Те саме відноситься і до організацій, які бажатимуть пошкодити інтересам поневолених тепер народів.
До населення У країни!
ЗВЕРНЕННЯ
У наших руках знаходиться незвичайна сила природи, невідома досі ні одній нації світу. Згідно з традиціями української нації і її змаганнями до свободи, усю цю силу віддаємо на услуги визволення народів з-під панування нелюдського московського імперіалізму. Закликаємо українську націю вичекати спокійно висліду наших змагань, щоб не наразити національного організму на зайві втрати. Усім народам, що в цю пору живуть на території української нації, запевняємо безпеку і право дальшого перебування в Україні.
Боротьба з жорстокою московською імперією є важка, і тому вимагає незвичайної уваги в усіх наших намірах і точности в їх здійсненні. Боротьба йде за вартості, які виключають будь‑які переговори і компроміси.
Шістка ОУН"
Десятки тисяч цих летючок у мікророзмірах розкинули таємничі літаючі прилади над Києвом, Москвою і над столицями західних держав. Населення не могло відчитати їх змісту, до цього потрібні були особливі побільшуючі апарати. Але ті, до кого в летючках зверталася таємна "Шістка ОУН", продовж кількох хвилин відчитали їхній зміст. Затаїти подію було неможливо: літаючі прилади принизилися над дахи домів, з ревом сирен окружали кількакратно міста, а тоді, рвучко змінивши напрям на прямовисний, зупинялися хвилину непорушно, викидали летючки й автоматично розривалися на дрібний пил.
Загуло й зашуміло в світовій пресі. На перших сторінках появилися відбитки летючок, народ розкуповував щоденники, сенсацію і хвилювання підбичовували коментатори газет.
Лондонська преса, наприклад, докладно описувала появу таємничих літаючих приладів, називаючи їх ракетами. Над самим центром Лондону, а теж Нью‑Йорку, Берліну, Москви та інших визначніших міст світу появилися вони із страшним свистом, який приглушував вуличний рух. Розкинувши летючки, ракетка експлодувала, а докладні розшуки за її останками не дали ніякого висліду. Сила вибуху була така велика, що розшматувала ракетку на мікроскопічні частинки, які згоріли в повітрі на попіл. Преса стверджувала, що люди, які підписали летючки, справді опанували невідому силу природи і непокоять нею світ, спрагнений спокою і миру.
Москва мовчала.