На мисі, утвореному в місці його впадіння в річку, стояв літописний Гомій.
[592] Друтеск – літописний город Полоцького князівства. Нині населений пункт Друцьк Толочинського району Вітебської області Бєларусі.
[593] Копись – літописний город, нині селище в Оршанському районі Вітебської області Республіки Бєларусь.
[594] Переметна сума – тут: зазвичай шкіряні парні сумки, перев'язані між собою, котрими в'ючили коней для перевезення важких цінних вантажів.
[595]Ошитка – личинка метелика ручайника, котра, розвиваючись у воді, будує ("шиє") собі для захисту трубочку зі шматочків кори, решток відмерлих рослин, тощо.
[596] Кокоша – курка (давньоруське).
[597] Колодиця (маточина) – центральна деталь колеса з отвором для осі.
[598] Опуцьки – молоді соковиті стебла щавлю.
[599] Томар – тупий накінечник стріли для полювання на білок, зайців і невеликих птахів.
[600] Припутень – дикий лісовий голуб.
[601] Кукса – тут: зав'язаний у шматочок тонкого полотна жований житній хліб. Давали дітям до рота замість соски.
[602] Сиродій – щойно видоєне молоко.
[603] Кипрій – іван-чай, багаторічна трав'яниста рослина з товстим повзучим корневищем і прямостоячим стеблом, медонос, має лікувальні властивості. Полюбляє заселяти згарища.
[604] Костяниця – трав'яниста лісова рослина з червоними кислими ягодами.
[605] Безградник – людина, що не має власного житла, волоцюга.
[606] Голядь – літописне балтомовне плем'я, що жило між володінь радимичів, кривичів та в'ятичів (територія сучасних областей РФ: Брянської, Калужської, Московскої та Смоленської).
[607] Листопад – був відповідником сучасного місяця жовтня.
[608] Лад – одна з іпостасей Дажбога, днем настання якого вважалось осіннє рівнодення; всього Дажбог мав чотири сутності: Божич Молоде сонце (від зимового сонцевороту до весняного рівнодення), Ярило (від весняного рівнодення до літнього сонцевороту), Купайло (від літнього сонцевороту до осіннього рівнодення) і Лад, котрий в останні дні перед зимовим сонцеворотом звався ще Бадняком.
[609] Живот – тут: нажите добро.
[610] Віщий – тут: провидець майбутнього.
[611] Рубель – тут: досить товста жердина, що слугувала для укріплення копиці сіна на возі чи санях при перевезенні.
[612] Див. мапу легенди.
[613] Вручій (нині Овруч) – літописне місто, під стінами котрого у битві з дружиною Свенельда загинув князь Олег Святославич, поставлений Святославом на княжіння в землях древлян.
[614] Дивітиссій – парадне вбрання василевсів: довгий верхній одяг з широкими рукавами, що вдягався через голову.
[615] Студене море – давньоруська назва Білого моря.
[616] Седмиця – семиденний (на відміну від дохристиянського, шестиденного) тиждень, введений на Русі з прийняттям християнства.
[617] Треполе –літописний город на правому березі Дніпра, нині село Трипілля.
[618] Застугна – правобережна місцевість за Стугною, на південь від Василева.
[619] Хакан – у середньовічних азійських кочовиків найвищий титул, дослівно – "великий хан", "хан ханів".
[620] Варда Фока (Молодший) – візантійський воєначальник вірменського походження, племінник імператора Никифора ІІ Фоки, двоюрідний брат імператора Іоанна Цимісхія, намісник феми Антиохія. Тричі очолював заколоти як проти діючої влади, так і на її підтримку. Загинув у битві при Абідосі, в якій вирішальну участь брало послане князем Володимиром Святославичем руське військо.
[621] Симфонія – тут: угода.
[622] Тиверіадське (Галілейське) море – велике прісноводне озеро в Галілеї, на берегах якого проповідував Ісус Христос. Йдеться про легенду з Євангелія від Матфея, в котрій оповідається про ходіння Христа по воді під час бурі. Його учень Петро, що повіривши в силу Христа, теж став на воду, почав тонути, коли засумнівався, що вода може його тримати (Мф. 14, 22-34).
[623] Корсунь – руська назва грецької колонії Херсонес на Кримському півострові. З Херсонесу до Константинополя постачались пшениця, сіль та риба. Окрім того звідти здійснювався візантійський контроль за всім північним Причорномор'ям включно з північними морськими шляхами.
[624] Дромон – візантійський довгий та важкий бойовий корабель. що вміщав понад 200 веслярів та до 70 воїнів.
[625] Сифонофор (сифон) – спеціальний метальний пристрій у вигляді бронзової труби для метання "грецького вогню" під тиском перегрітої в закритих казанах пари.
[626] Калліник – середньовічний архітектор та інженер грецького походження, котрий в 673 році н. е. винайшов рідку запалювальну суміш, відому в історії, як грецький вогонь.
[627] Василик – дослівно "царський муж"; тут: імператорський посланець з розпорядчо-виконавчими функціями.
[628] Климент – християнський святий, що жив у І-му ст. нашої ери; був засланий римською владою на каторгу в каменоломні Херсонесу Таврійського, де й загинув від рук язичників.
[629] Баптистерій – прибудова до храму або окрема будівля, призначена для хрещення.
[630] Буколеон – імператорський палац Константинополя, що вікнами виходив на Мармурове море.
[631] Мантія – тут: короткий плащ, як ознака імператорського походження.
[632] Пепло – тут: фата, грецький головний убір нареченої.
[633] Інсигнії – ознаки влади візантійських імператорів: вінець василевса та пурпурові чоботи.
[634] Стемма – вінець василевса.
[635] Рамено – плече.
[636] Шхоліо (грецьке σχολείο) – школа.
[637] Харатія – письмовий документ, написаний на пергаменті з вичиненої телячої шкіри.
[638] Мніх – монах (давньослов'янське, давньоруське).
[639] Правда (Руська правда) – перший офіційний звід законів Русі, укладений Володимиром Великим.
[640] Борідка для Велеса – тут: заплетені в косу (закручені спеціальним чином) стебла злаків на ниві як жертовний подарунок богові підземного світу, охоронцеві скота і врожаю.
[641] Убідь – річка в Чернігівській області, права притока Десни.
[642] Луб – давньоруська міра ваги, дорівнювала 2,5 пудам жита або 40 кг.
[643] Стрижень – та частина річкового русла, що має найбільшу глибину, бистрина.
[644] Фелон (фелонь) – накидка візантійського священника у вигляді конуса з обрізаною верхівкою, котра вдягалася через голову.
[645] Попинка, єпитрахіль (грец. επιτραχηλιον — "те, що навколо шиї"): приналежність богослужбового облачення священика східного обряду – довга стрічка, що огинає шию і обома кінцями спускається на груди.
[646] Чорний Пес – міфічна істота у віруваннях давніх слов'ян, уособлення Зла яка щоночі гризе ланцюг (уособлення Добра), на котрому до Пакола (Полярної зірки) підвішено наш світ, але не встигає до світанку і за день ланцюг відновлюється, а з настанням темряви все починається спочатку. У разі, коли Зла в світі стане більше, ніж Добра, Чорний Пес перегризе ланцюг і світ загине.
[647] Взвить – вигода, бариш.
[648] Нав'є – те ж, що й нав'ї сили: за віруваннями давніх слов'ян, будучи невидимими, приносять епідемічні хвороби.
[649] Дебрянськ – давньоруський літописний город на Десні, нині місто Брянськ, обласний центр РФ.
[650] Руда – тут: кров.
[651] Одщуратися – відмовитись від заступництва Щура, духа предків (пращурів), охоронця родини та житла.