Походить від назви давньоруського дохристиянського письма, що звалося "черти і різи": малася на увазі сукупність неглибоких ліній-подряпин та глибоких зарубок.
Четвертак (чотирняк) – варений мед, що містить три частини води й одну меду.
Четверть – давньоруська міра довжини, відстань між великим та середнім пальцями розчепіреної чоловічої долоні, приблизно 16-17 см.
Чечуга (стерлядь) – річкова прісноводна риба сімейства осетрових.
Чин – тут: дія.
Чорний – легендарний сіверянський князь, ім'я котрого пов'язують з Черніговом.
Чорний Пес – міфічна істота у віруваннях давніх слов'ян, уособлення Зла яка щоночі гризе ланцюг (уособлення Добра), на котрому до Пакола (Полярної зірки) підвішено наш світ, але не встигає до світанку і за день ланцюг відновлюється, а з настанням темряви все починається спочатку. У разі, коли Зла в світі стане більше, ніж Добра, Чорний Пес перегризе ланцюг і світ загине.
Чорні ковпаки, – тюркське племінне об'єднання кочовиків, що в Х столітті мешкало біля південних рубежів Русі. пізніше переселилося на східне узбережжя Каспійського моря (територія сучасного Узбекистану) й відоме під назвою каракалпаки.
Чорнобог – бог темряви й зла, антипод Білобога.
Ш
Шатун – ведмідь, якому перервали зимову сплячку.
Шестовиця – назва населеного пункту біля Чернігова, де знаходилось поселення варягів, що контролювали торгові шляхи й політичну ситуацію в стольному городі сіверян.
Шибар – один з перевалів гірської системи Гіндукуш на території сучасного Афганістану. Через цей перевал ще за часів Олександра Македонського проходив караванний шлях.
Шорник (лимар) – ремісник з виготовлення кінської збруї.
Штукар – фокусник.
Шуйця, шуя – ліва рука.
Шхоліо (грецьке σχολείο) – школа.
Щ
Щеврик лучний – маленька пташка з сімейства плискових, найпоширеніший господар паразитарної кладки зозулиних яєць.
Я
Яблуко – тут: масивне потовщення на кінці черена меча з метою перенести центр його ваги ближче до руки воїна.
Яв – життя в сьогоденні, те, що людина бачить наочно.
Яловець – продовгуватий трикутний прапорець на списі, або наверші шолома, що вказував на приналежність воїна до певного княжого роду.
Ярилів день – п'ята неділя після Великдня, 21 квітня за сучасним календарем.
Ярило – весняна іпостась Дажбога, запліднювач усього живого, здатного до розмноження.
Яритниця – молода відьма, що схильна до любовних забав.
Ярість – несамовитість, нестримність (наприклад, про похіть).
Ярл – голова общини у скандинавських племен, багатий землевласник, зазвичай володар фіорда й одного чи кількох суден-драккарів, на котрих найняті ним воїни-вікінги вирушали в морські походи.
Ятва – тут: полон, походить від давньоруського слова "пояти", тобто взяти.
[1] Слово має два значення: 1) життя; 2) нажите добро.
[2] Великдень – п'ятнадцята неділя від Різдва Божича, перший день після весняного рівнодення.
[3] Купайло – третя іпостась бога сонця Дажбога (інша назва – Купайло-Семиярило); також язичницьке свято, коли вшановували Купайла; приходилось на найкоротшу в році ніч, в тридцяту неділю при язичницькому шестиденному тижні після Різдва Божича, коли сонце мало найбільшу силу (18 червня по сучасному сонячному календарю).
[4] Перунів день – 20 липня за сучасним календарем.
[5] Зюзя – бог зими у давніх слов'ян.
[6] Лад – одна з іпостасей Дажбога, днем настання якого вважалось осіннє рівнодення; всього Дажбог мав чотири сутності: Божич Молоде сонце (від зимового сонцевороту до весняного рівнодення), Ярило (від весняного рівнодення до літнього сонцевороту), Купайло (від літнього сонцевороту до осіннього рівнодення) і Лад, котрий в останні дні перед зимовим сонцеворотом звався ще Бадняком і помирав.
[7] Хитрець – на Русі так називали майстрів-ремісників високої кваліфікації, а їх уміння – хитрістю.
[8] Род (Сокіл-Род) – прабог давніх слов'ян, котрий за легендою створив світ.
[9] Мерт – простолюдин, смертний. Вважають, що зневажливе слово "смерд" походить саме від поєднання слів "мерт" та "смердіти": мерт – смерд.
[10] Кови – тут: чари.
[11] Сварожич – вогонь, назва походить від імені бога неба Сварога.
[12] Криця – тверда губчаста маса заліза з низьким вмістом вуглецю, сірки, фосфору і кремнію, зі шлаковими включеннями, що заповнюють пори і порожнини в цій масі.
[13] Уклад – сталь, отримана з високовуглецевого заліза шляхом укладання та зварювання кількох смуг сталі в один пакет з наступним багаторазовим проковуванням.
[14] Фунт – давня міра ваги, що дорівнює приблизно 0,4 кг (в різні часи та в різних країнах його значення коливалося від 0,37 до 0, 56 кг).
[15] Огниво – тут: 1) перехрестя між руків'ям меча та його лезом; слугувало для захисту руки.
[16] Яблуко – тут: масивне потовщення на кінці черена меча з метою перенести центр його ваги ближче до руки воїна.
[17] Задниця – тут: спадщина.
[18] Болонь – коричневого кольору тонка кірка на поверхні мамонтового бивня.
[19] Жучки... чечуги – кістяні нарости у вигляді шипів на боках осетрових риб в даному випадку стерляді.
[20] Навія – найстарша з дочок Мари, дружини бога темряви і зла Чорнобога; зла потвора, що регоче, закотивши очі під лоба. Вселившись у людину, приносить їй божевілля або смерть.
[21] Охляп – без сідла.
[22] Торки – кочовики, племінний союз, що вийшов раніше з такого ж союзу огузів; в ІХ-Х століттях жили біля південних рубежів Русі.
[23] Сохачеве – див. мапу легенди.
[24] Підклад – тут: товста, зазвичай сукняна, підкольчужна сорочка, котра вдягалася під броню задля пом'якшення удару.
[25] Сажень – давньоруська міра довжини. Простий сажень дорівнює 1,76 м, маховий – 2,13м, косий – 2,48м.
[26] Товар – тут: велика рогата худоба, скот загалом.
[27] Тур, туриця – тут: в давнину так називали не тільки диких турів, але й домашніх корів загалом.
[28] Нарочитий муж – впливовий, обраний до ради старійшин через свій авторитет серед городян.
[29] Обельний холоп – людина, що втратила волю; раб, котрий повністю належить своєму господарю.
[30] Сліпець – тварина, трохи більша від крота, що веде схожий з ним спосіб життя.
[31] Чекан – невелика бойова сокира на довгому топорищі, з косим лезом та високим, схожим на молоток, обухом, часто загостреним.
[32] Гузир – тут: вхідний отвір, що звужується (до ятера, наприклад).
[33] Мара – дружина бога темряви і зла Чорнобога.
[34] Жеравці – блоки для підйому важких предметів.
[35] Городня – тут: конструкція городської стіни, виконана для більшої стійкості частково у вигляді просторового зрубу, перекриття якого служило настилом для оборонців, а приміщення під ним використовувалися для господарських потреб (кліті), або для міцності стіни засипалися землею чи камінням.
[36] Верея – тут: замок.
[37] Перестріл – давньоруська міра довжини, що відповідала відстані, на якій стріла зберігала свою вбивчу силу, дорівнює приблизно 200-220 м.
[38] Кур'ян – так у торків називалися родові клани (з тюркського – загін воїнів) , плем'я було об'єднанням таких кланів. Від нього походить відоме з часів козаччини українське слово "курінь".
[39] Стружіє – тут: древко стяга.
[40] Свенельд – один з воєвод князя Святослава, варяг за походженням.
[41] Вем ай ду (Vem ӓr du)? – Ти хто такий?
[42] Лядина – у підсічному землеробстві – ділянка землі, що відпочивала.