Кожен новий місяць мав у слов'ян свою назву, а його початок щороку змінювався, оскільки період обертання Місяця навколо Землі становить 29,5 діб (12,37 місячних періодів на повний календарний рік) і ціла кількість місячних періодів (99) вкладається у вісім років, а відтак і дати початку місяців співпадали лише один раз на вісім років, коливаючись приблизно в межах одного шестиденного тижня.
[14] Губи – тут: гриби.
[15] Лядина – у підсічному землеробстві – ділянка землі, що відпочивала. Коли на ній виростав ліс, що вже міг дати доволі поживного попелу, вона знову ставала підсікою.
[16] Кабиця – відкрита літня піч, що споруджувалася за потребою в дворі чи навіть у полі; часом вирізалася в материковому ґрунті, десь на схилі – для зручності, часом викладалася з глиняних вальків.
[17] Сябр – тут: землероб, господар на власній землі.
[18] Саква – подорожня сумка вершника на зразок мішка.
[19] Погост – запроваджене княгинею Ольгою військове поселення, в якому під час збору данини зупинявся обоз полюддя.
[20] Мерт – простолюдин, смертний. Від цього слова пішло принизливе "смерд".
[21] Мужній – тут: притаманний дорослому чоловіку, мужу.
[22] Податель – одне з імен Дажбога.
[23] Малий ківш – сузір'я Малої ведмедиці.
[24] Минь – прісноводна хижа риба родини тріскових. Активна зимою, теплої пори дуже млява і здебільшого ховається у виритій в березі норі.
[25] Кнь – втрачена голосна – характерна ознака санскриту. таку вимову й донині можна чути на Придесенні, в Сосниці та Коропі.
[26] Бразда – гнуздечка з поводом.
[27] Хрест – тут: сузір'я Лебедя.
[28] Сажень –давньоруська міра довжини. Простий сажень дорівнює 1,76 м, маховий – 2,13м, косий – 2,48м.
[29] Шуйця, шуя – ліва рука.
[30] Десниця – права рука.
[31] Покрова – одне з імен Макоші.
[32] Туземець – буквально: з тутешньої землі.
[33] Товар – тут: коні, корови, скот взагалі.
[34] Лучник – майстер з виготовлення луків. Той, хто стріляє з лука – стрілець.
[35] Навзаводи (чвал) – кінський алюр, те, що й галоп.
[36] Видець – свідок.
[37] Скабка – скалка.
[38] Стрий – дядько по батькові.
[39] Братич, братанич – син брата, небіж.
[40] Ізгой – слово, похідне від "гой" – життя (для порівняння – гоїти, гоїтися), дослівно – "той, що пішов з життя", бо для середньовічної людини життя поза власним родом уявлялося неможливим.
[41] Обельний холоп – людина, що втратила волю, раб, котрий повністю належить своєму господарю.
[42] Полюддя – організований князем щорічний об'їзд підвладних йому земель з метою збору данини.
[43] Сороки (наголос на останньому складі) – облік хутра вівся сороками – в'язками по 40 штук (сорок хутер куниці дорівнювали одній гривні кун).
[44] Сулити – посилати, метати. Звідси походить назва метальної зброї – сулиці.
[45] Злидні – маленькі зловредні духи.
[46] Березозоль – третій місяць річного циклу давніх слов'ян.
[47] Урок – подать сталого, наперед визначеного розміру, яка накладалася на окремі роди, верви, городища. Даниною обкладалися лише вони. Жителі міст, ремісники платили невеличку подать – помістя, купці сплачували різноманітні мита.
[48] Кліть – приміщення в житлі давніх слов'ян, умовно кажучи, те саме, що й кімната.
[49] Мухортий маштачок – тут: малорослий, проте міцний коник.
[50] Денниця – ранішня зоря на східному небосхилі, котра прислуговує Сонцю-Дажбогу.
[51] Огузи – союз двадцяти чотирьох тюркомовних племен, предки теперішніх туркменів та казахів.
[52] Гузно, гузка – зад людини, тварини, також задня частина човна-однодеревки.
[53] Четверть – давньоруська міра довжини. відстань між великим та середнім пальцями розчепіреної чоловічої долоні, приблизно 16-17 см.
[54] Лікоть – давньоруська міра довжини, приблизно 45-50 см.
[55] Сеньйор – феодал-землевласник в тодішніх державах на території Західної Європи. Мав усю повноту влади на землях, що йому належали.
[56] Пріор – настоятель невеликого католицького монастиря.
[57] Рузарій – так латиняни звали жителів Русі.
[58] Фрязька – італійська.
[59] Самум – рвучкий поривчастий вітер в пустелі, пилова буря.
[60] Пасхал – пасхальна свічка, що застосовується в католицькому обряді хрещення.
[61] Катехуменат – підготовка новонаверненого в католицизмі до церковного життя, під час якої йому розповідається про догмати віри і обов'язки християнина.
[62] Насад – давньоруська лодія, великий човен, видовбаний із суцільного стовбура з нашитими (насадженими) бортами із дощок.
[63] Облавок – борт човна.
[64] Забудь-ріка – ріка, яка відокремлює земний світ, Яв, від потойбічного – Нави. Перейшовши через Забудь-ріку, померлий забуває все, що було з ним на цьому світі.
[65] Протока – сформоване окреме русло ріки з усіма властивими річковому руслу властивостями, котре знову впадає в ту ж саму ріку нижче по течії. Див. мапу легенди.
[66] П'ядь (чверть аршина) – міра довжини, дорівнювала 17,8см, або відстані між кінчиками великого та вказівного пальців руки.
[67] Братучад – племінник, дослівно "братів син".
[68] Грецьке пшоно – гречка.
[69] Воронжен, Вороніж – нині селище в Шостинському районі Сумської області.
[70] Рало: 1) знаряддя для безвідвального обробітку землі; 2) міра земельної площі, що дорівнювала розміру ниви, котрій міг дати лад один ратай. За різними оцінками, приблизно 7,5 га.
[71] Тобто з сім'ї, що жила під одним дахом.
[72] Велій – великий.
[73] Бирич – посланець, котрий проголошував княжу волю, глашатай.
[74] Вира – штраф.
[75] Ярило – весняна, одна з чотирьох, іпостась Дажбога, запліднювач усього живого, здатного до розмноження.
[76] Ужище – товста мотузка, линва.
[77] Криця – тверда губчаста маса заліза з низьким вмістом вуглецю, сірки, фосфору і кремнію, зі шлаковими включеннями, що заповнюють пори і порожнини в цій масі.
[78] Уклад – сталь високої якості.
[79] Переліг – примітивна система землеробства, при якій поле після зняття декількох врожаїв залишалося як пар без обробітку. Родючість ґрунту відновлювалася під впливом багаторічних трав та випасу худоби.
[80] Тягло – робочий скот: воли, коні.
[81] Рядович – той, хто уклав ряд (угоду): наймит, орендар, винаймач.
[82] Чепіги — руків'я сохи, рала чи плуга.
[83] Труск – вовча дрібна рись.
[84] Пасока – сік берези чи клена під час весняного сокоруху.
[85] Кулага – солодка рідка страва з ягід, солоду та муки на зразок киселю.
[86] Сливе – майже.
[87] Ґалдовник – жертовний камінь.
[88] Вічниця, вештниця – приміщення, будівля, в котрій старійшина роду радився з найвпливовішими родовичами.
[89] Забороло – верхня частина стіни фортеці з бійницями.
[90] Гой єси! – вигук-привітання, що означає побажання життя.