Хоробор. Книга друга: Княжа воля

Володимир Ворона

Сторінка 143 з 157

Згодом це слово трансформувалося у всім відому сучасну форму прикметника "чудесний".

Кужіль – очищене від костриці та вичісане рослинне волокно або овеча шерсть.

Кузнь – тут: господарські вироби з металу.

Кукіль – бур'ян, що росте зазвичай поміж хлібних злаків.

Кукса – тут: зав'язаний у шматочок тонкого полотна жований житній хліб. Давали дітям до рота замість соски.

Кулага – солодка рідка страва з ягід, солоду та муки на зразок киселю.

Купа – угода купівлі або позики.

Купайло – третя іпостась бога сонця Дажбога (інша назва – Купайло-Семиярило); також язичницьке свято, коли вшановували Купайла, приходилось на найкоротшу в році ніч, в тридцяту неділю після Різдва Божича, коли сонце мало найбільшу силу (18 червня по сучасному сонячному календарю).

Кур'ян – тут: так у торків називалися родові клани (з тюркського – загін воїнів) , плем'я було об'єднанням таких кланів. Від нього походить відоме з часів козаччини українське слово "курінь".

Крада – дрібні дрова, складені по периметру майбутньої могили, які підпалювалися раніше, аніж клада з метою "скрасти", приховати від сторонніх очей деякі втаємничені похоронні обряди.

Криж – 1) перехрестя на клинку меча біля черена, що слугує захистом для руки; 2) хрест.

Криця – тверда губчаста маса заліза з низьким вмістом вуглецю, сірки, фосфору і кремнію, зі шлаковими включеннями, що заповнюють пори і порожнини в цій масі.

Кружляння – інша назва зимового полюддя, маршрут якого умовно нагадував велетенське сплющене коло.

Л

Лад – одна з іпостасей Дажбога, днем настання якого вважалось осіннє рівнодення; всього Дажбог мав чотири сутності: Божич Молоде сонце (від зимового сонцевороту до весняного рівнодення), Ярило (від весняного рівнодення до літнього сонцевороту), Купайло (від літнього сонцевороту до осіннього рівнодення) і Лад, котрий в останні дні перед зимовим сонцеворотом звався ще Бадняком.

Ладога – літописний город, нині село Волховського району Ленінградської області РФ.

Ланіти – щоки.

Лев ІІІ Ісавр – візантійський імператор (717-741рр.), за правління якого почалося іконоборство.

Лель – бог кохання у давніх слов'ян, зароджує в людських серцях почуття любові. Молодший син богині Лади.

Лепта – візантійська мідна грошова одиниця, дорівнювала 1 фоллові.

Либідь – літописна річка, протікає на території сучасного Києва.

Лимань – перекручене від грецького слова λιμάνι ("лимані") – гавань. Тут ідеться про константинопольську гавань Феодосія, що була з усих боків захищена кам'яними мурами.

Лимар – майстер, який виготовляє ремінну упряж.

Листопад – тут йдеться про місяць жовтень сучасного літочислення.

Лихо – злий дух у вигляді великої злостивої баби.

Лікантроп – песиголовець, перевертень.

Літра – візантійська грошова одиниця. 1 літра = 72 номісми, або 322 грами золота.

Логос (λόγος) – Вищий, всесвітній розум.

Лопотивий – недорікуватий.

Лор – довга смуга вишитої коштовним шитвом матерії на зразок шарфа шириною 15-35 см і довжиною 4-5метрів – своєрідний візантійський варіант пізньої римської тоги, звуженої до ширини сучасного шарфа.

Лоскут – тут: вичинена товста шкіра вола. Йшов на виготовлення військових обладунків та щитів.

Луб – давньоруська міра ваги, дорівнювала 2,5 пудам жита або 40 кг.

Луговик – у віруваннях наших пращурів дух лугу, який часом є недобрим до людей, насилаючи на них пропасницю та інші хвороби.

Лукавити – говорити не прямо; походить від слова лук, лука – тобто, щось не пряме, а вигнуте, коли говорити про поведінку чи розмову – нещире.

Лучник – майстер з виготовлення луків. Той, хто з лука стріляв, на Русі звався стрільцем.

Лучок – примітивне, у вигляді маленького лука, знаряддя для добування вогню тертям.

Люблениця – коханка.

Лядина – у підсічному землеробстві – ділянка землі, що відпочивала. Коли на ній виростав ліс, що вже міг дати доволі поживного попелу, вона знову ставала підсікою.

Ляля – богиня весни у давніх слов'ян.

М

Магнавра – палац у загальному комплексі Великого константинопольського палацу, місце засідання синкліту – візантійського сенату. Одна з зал палацу Магнавра слугувала для урочистих прийомів василевса.

Маздакізм – релігійно-філософське вчення, поширене в Ірані та сусідніх країнах в часи раннього середньовіччя, Назване по імені Маздака, сина Бамдада, котрий стояв на чолі цього вчення.

Макелла – ніж м'ясника.

Макелларії – м'ясники.

Макош (Мокоша) – богиня плодючості, достатку, покровителька жінок та їхнього ремесла.

Макошине – нині смт Макошине Менського району Чернігівської області. Вважається, що в дохристиянські часи на його місці знаходилося капище богині Макош.

Максим Сповідник – християнський філософ VII століття, автор філософської "теорії двох воль": бажання та вибору.

Мал – літописний древлянський князь, що в якості заручника разом зі своєю сім'єю був ув'язнений в Любечі ("Малк-любечанин" за літописом), батько Добрині та Малуші.

Мандатор – візантійський придворний титул нижчого класу.

Мантія – тут: короткий плащ, як ознака імператорського походження.

Мара – дружина Чорнобога.

Маріан Аргир – (д/н–16.08.963); державний та військовий діяч Візантійської імперії, доместик схол Заходу (тобто командувач військовими силами західної частини імперії).

Махова сажень – приблизно 2м 13 см.

Маштачок – тут: малорослий, проте міцний коник.

Мегабайол – наставник.

Мережа – рибальська сіть.

Мерт – простолюдин, смертний. Вважають, що зневажливе слово "смерд" походить саме від поєднання слів "мерт" та "смердіти": мерт – смерд.

Меси – головна вулиця Константинополя (дослівно – "Середня, Серединна"), що відігравала роль центрального проспекта міста; починалася від Милія і роздвоюючись, тягнулася однією частиною паралельно затоці Золотий Ріг до воріт Селімврія, а інша закінчувалась Золотими Ворітьми на південно-західній околиці ромейської столиці.

Месемврія – історична область на території нинішньої Болгарії (місто Несебр).

Мечник – майстер з виготовлення мечів.

Милій – "географічний центр" Візантійської імперії. Своєрідна тріумфальна арка з аркадами на чотири сторони світу, під якою стояв милевий позолочений стовп, від якого вимірювалися всі відстані до населених пунктів та кордонів імперії.

Мирствувати – жити в мирі.

Минь – річкова риба, яка влітку веде малорухливий спосіб життя, при підвищенні температури води часто впадаючи в сплячку.

Мирствувати – жити в мирі.

Мишастий – дика масть коня: корпус і голова сірого або попелястого кольору, ноги до колін, а також хвіст і грива темні до чорного, по спині темний ремінь.

Міафізитство – христологічна доктрина, що стверджує єдність природи Боголюдини Ісуса Христа. Її сповідують вірменська, коптська та ефіопська православні церкви.

Міра – 1) візантійська міра об'єму, що дорівнює 8,754 сучасного літра;

2) сувій домотканого полотна завдовжки 12 аршин, або 8,5 метрів.

Мірепс – візантійський торговець спеціями, барвниками, лікарським зіллям тощо.

Мітельник – те ж саме, що й ємець. Називався так тому, що окрім підрахунку данини, ще й сортував хутра по спеціальних мішках, котрі потім мітив.

Мніх – монах (давньослов'янське, давньоруське).

Модій – давньогрецька міра площі, приблизно 0,08 – 0,09 га.

Молодик – 1) молодий чоловік, вже не юнак; 2) молодий місяць.

Монастир святого Маманта (Мамаса, Мамонтія) – монастир, названий на честь християнського мученика Маманта.

Морозбоїна – тріщина в дереві, що утворюється під час сильних морозів унаслідок замерзання деревних соків, що й призводить до розриву волокон.

Морока – сестра Мари, приносить людям хвороби та смерть.

Мстислав Глібович (сіверський) – князь Новгород-Сіверський, що прийшов з дружиною на допомогу обложеному Чернігову й загинув під стінами міста.

Мстислав-Костянтин (983-1036 рр) – князь тьмутороканський, пізніше чернігівський.

Муза – тут: мозаїка; буквально "присвячене музам" від грецького μοΰσα — "муза".

Мухортий маштачок – тут: малорослий, проте міцний коник.

Мценеськ – давньоруський город на річці Мцена, тепер місто Мценськ Орловської області РФ.

М'яка рухлядь – хутра.

Н

Нав – підземний світ мертвих, минуле.

Навзаводи – галопом.

Нав – потойбіччя, підземний світ, у чомусь схожий з християнським пеклом.

Нав'є – те ж, що й нав'ї сили: за віруваннями давніх слов'ян, будучи невидимими, приносять епідемічні хвороби.

Навія – найстарша з дочок Мари, потвора, що регоче, закотивши очі під лоба. Вселившись у людину, приносить їй божевілля або смерть.

Нав'ї сили – нечиста сила, упирі, ворожі душі, що вибравшись на білий світ з Потойбіччя (Нави), прагнуть принести людям зло, хвороби та напасті.

Навк – мрець, покійник.

Напасть – тут: небезпека, горе, спокуса, гріх.

Нарочитий муж – впливовий, обраний до ради старійшин через свій авторитет серед городян.

Наручі – тут: ритуальні, обрядові срібні, двостулкові браслети; прикрашалися гравійованим візерунком із символами води, землі, сонця, рослин, тварин та птахів.

Науз – оберіг у вигляді системи вузликів, зав'язаних певним способом під час відповідного заклинання.

Не спи! – назва першого Дніпрового порогу часів Русі, пізніше – Кодацький.

Неблаг(о) – тут: щось недобре, зле.

Недоля – одна з трьох віщих дів-Судениць ( Доля, Недоля й Судьба).

Незгойний – невживчивий.

Непразна – безплідна.

Ніколаос – святий Миколай.

Німці – загальна назва іноземців на Русі, походить від слова "німий", тобто нездатний чітко та зрозуміло говорити.

Новгород – тут мається на увазі Новгород-Сіверський, на той час центр удільного Сіверського князівства.

Ногата – срібна монета.