Ґалдувати – чарувати, ворожити.
Задниця – тут: спадщина.
Замор'я – одна з руських назв Візантії.
Замунь – священна небесна корова, що вночі проливає на небі своє молоко у вигляді відомого всім Молочного шляху.
Заповіт базилевса Константина – мається на увазі твір імператора Візантії Костянтина VІІ Багрянородного "Про управління імперією".
Застугна – правобережна місцевість за Стугною, на південь від Василева.
Зачиняти тісто – вчиняти, тобто замішувати, починати над ним роботу.
Звід – зведення конфліктуючих сторін, очна ставка.
Зегзиця – зозуля.
Земська – тут: та, що надходила з підвладних Києву земель.
Зерно – тут: структура металу.
Зернь – тут: дрібні металеві кульки, напаяні на сталеву основу, широко використовувалася при виготовленні прикрас. Також риб'яча ікра.
Зиждитель – будівничий.
Зимняк – кочовий хижий птах, подібний до яструба, що мешкає в тундрі, а зимує на території сучасної України.
Злидні – маленькі зловредні духи.
Знак – тут: клеймо майстра.
Зубрівка (чаполоч пахуча) – лісовий злак, названий так тому, що цю траву дуже полюбляють зубри.
Зюзя – бог зими у давніх слов'ян.
І
Ігренева кінська масть – корпус темно-бурого, шоколадного кольору, грива і хвіст білі.
Ієрапостол – місіонер.
Ізгой – "Із гой" (дослівно – "із життя"): відщепенець, той хто добровільно, чи з примусу покинув свій рід, по суті – пішов із життя. Слово "гой" означає життя. Для порівняння: "гоїтися" – заживати. Побажання "Гой єси!" означає "Живи!"
Ізок – червень. Кожен новий місяць мав свою назву, а його початок щороку змінювався, оскільки період обертання Місяця навколо Землі становить 29,5 діб (12,37 місячних періодів на повний календарний рік) і ціла кількість місячних періодів (99) вкладається у вісім років, а відтак і дати початку місяців співпадали лише один раз на вісім років, коливаючись приблизно в межах одного шестиденного тижня.
Індикт (або індиктіон) – церковний період у 15 років, який починався 1 вересня і був затверджений Отцями Першого Вселенського Собору у 325 році. Саме слово дослівно означає "проголошення" або "податок".
Інсигнії – ознаки влади візантійських імператорів: вінець василевса та пурпурові чоботи.
Істукан – ідол.
Істьба – давньоруська назва опалюваного приміщення, звідси походить російське "ізба".
Ітиль – східна середньовічна назва Волги.
Й
Йовга – перекручене ім'я княгині Ольги.
К
Кабиця – відкрита літня піч, що споруджувалася за потребою в дворі чи навіть у полі; часом вирізалася в материковому ґрунті, десь на схилі – для зручності; часом викладалася з глиняних вальків.
Калліник – середньовічний архітектор та інженер грецького походження, котрий в 673 році н. е. винайшов запалювальну суміш, відому в історії, як грецький вогонь.
Катехуменат – підготовка новонаверненого в католицизмі до церковного життя, під час якої йому розповідається про догмати віри і обов'язки християнина.
Катикія – резиденція.
Каура масть – світло-руда, хвіст і грива трохи темніші, по спині – темна смуга (ремінь).
Квасник – п'яниця.
Квок – снасть для підманювання сома; являє собою короткий вигнутий держак з маленькою пустотою на кінці, вдаряючи котрим по поверхні води, видобувають звуки, схожі на голосне булькання, котрі й привертають увагу сома.
Кентинарій – міра ваги у Візантійській імперії, дорівнювала приблизно 32 кілограмам.
Кератій – срібна грошова одиниця Візантії, дорівнював 1/24 золотого соліду (номісми).
Керкета – нічна варта Константинополя.
Кибить – дерев'яна основа лука (без кістяних накладок на кінцях, за які кріпилася тятива).
Кизинка – дівчина (тюрк.)
Кила – грижа.
Кипрій – іван-чай, багаторічна трав'яниста рослина з товстим повзучим корневищем і прямостоячим стеблом, медонос, має лікувальні властивості.
Киркига – тут: підвода.
Кируларій – майстер по виготовленню свічок.
Кисера – спотворене від "сикера": так на Русі в середні віки звалося будь-яке вино, окрім виноградного. Тут – хмільний квас із жита, до того ж низької якості і дуже міцний.
Ківорій – навіс, конструкція балдахіна над святим престолом.
Кілікія – історична середземноморська прибережна область в південно-східній частині малоазійського півострова.
Кінці лука – тут: вирізані та особливим чином приєднані до дерев'яних частин кістяні закінчення плечей лука, за котрі чіплялася його тятива.
Кітва – якір.
Клада – приготовані у місці спалення покійника дрова, викладені на зразок житла; всередині клади знаходився труп померлого.
Кладенець (меч-кладенець) – меч, виготовлений з укладу.
Климент – християнський святий, що жив у І-му ст. нашої ери; був засланий римською владою на каторгу в каменоломні Херсонесу Таврійського, де й загинув від рук язичників.
Кліть – відокремлене приміщення в давньоруському житлі.
Кметь – тут: вільна людина, воїн, муж, що живе самостійно.
Ковадло – ковальський молот.
Кованець – чорнова заготовка, з якої вже кувався безпосередньо сам клинок меча.
Кови – має два значення:1) чари; 2) обман, інтрига, змова.
Ковник – тут: змовник.
Ковуї – одне з кочових племен, що належало до племінного союзу торків.
Кодло – зневажливо-фамільярна назва роду, племені, оточення.
Коза – тут: невеличка залізна решітка для дров, що кріпилася на носі човна, виступаючи над водою. Підпалені дрова освітлювали поверхню води під час бою щук острогою.
Козари – так звали на Русі загони ратників, що їх на вимогу Хозарського каганату мали виставляти підвладні слов'янські племена.
Козуб – плетена корзина.
Кокоша – курка (давньоруське).
Колодиця (маточина) – центральна деталь колеса з отвором для осі.
Колодій (Масляна, Масниця) – восьмий шестиденний тиждень опісля Різдва Божича.
Колотівка – характерне для хвойних дерев розташування гілок на стовбурі чи окремій гілці на одній висоті. Кожна нова колотівка утворюється один раз на рік, навесні. По кількості колотівок визначають вік хвойного дерева.
Кон – родовий чи племінний звичай, звичаєве право, цілковите дотримання якого було для слов'ян-язичників обов'язковою передумовою для потрапляння в рай (Ирій). Покон – життя по Кону, згідно з Коном, за що надається винагорода – життя в Ирії. Закон – переступити за Кон, грубо порушити звичаєве право, за що нести відповідальність аж до ганебної смерті.
Константиніана – історичний район Константинополя, що розташовувався між Третім і Четвертим пагорбами та вулицею Меси.
Копись – літописний город, нині селище в Оршанському районі Вітебської області Республіки Бєларусь.
Копитця – в'язані з вовни гетри, вище колін, котрі жінки носили зимою.
Кордъно – літописний город племені в'ятичів, був розташований, імовірно, неподалік сучасного обласного центру РФ – міста Калуги поблизу місця впадіння Угри в Оку.
Кордовський халіфат – середньовічна арабська держава на території сучасної Іспанії.
Кормига – ярмо, неволя.
Кормило – стерно човна.
Коромола, крамола – бунт, повстання.
Корсунь – руська назва грецької колонії Херсонес на Кримському півострові. З Херсонесу до Константинополя постачались пшениця, сіль та риба. Окрім того звідти здійснювався візантійський контроль за всім північним Причорномор'ям включно з північними морськими шляхами.
Корчиниця – одна з давньоруських назв кузні.
Косий острог – допоміжне укріплення між ровом та фортечними стінами з поставленого навскіс частоколу загострених паль. Ворог, долаючи косий острог, уповільнював своє пересування та ставав легкою мішенню для стрільців оборони.
Костяниця – трав'яниста лісова рослина з червоними кислими ягодами.
Костянтин VII Багрянородний (Порфірородний або Порфірогеніт) – буквально: "народжений у порфіровій залі" – візантійський імператор з 908 (фактично з 945) по 959 рік. Відомий своїми літературними творами, написаними для нащадків: "Про посольство", "Про феми", "Про доблесть і зло", "Про церемонії імператорського двора", "Про управління імперією".
Котора – міжусобиця.
Кочет – тут: гніздо для кріплення весла на борту човна.
Кощунник – той, хто складає та співає кощуни – поетичні роповіді про Богів, язичницький світоустрій, пращурів роду та їх ратні подвиги.
Кречут (Кречют) – нині Кричев, районний центр в Могилевській області Бєларусі у верхів'ях річки Сож.
Криж – руків'я меча: сукупність огнива, черена та яблука.
Крини – паростки водяних вологолюбивих рослин. Порівняймо зі словом криниця – оформлений людиною вихід підземного джерела.
Кріпак – тут: міцна людина, силач.
Кросна – тут: дерев'яний ткацький верстат.
Куга (ситняк) – водяна та болотяна рослина з круглим безлистим стеблом, дуже легким та пористим. У висохлому вигляді воно майже невагоме і використовувалося рибалками для виготовлення поплавців та мотовил для волосіні.
Кудесний – неймовірний, дивовижний.