Наприклад: кінь – конь – кунь; лікоть – локоть – лукоть; під – под – пуд.
П'ядь (чверть аршина) – міра довжини, дорівнювала 17,8см, або відстані між кінчиками великого та вказівного пальців руки.
Пянджаб – у перекладі з перської означає "п'ять річок".
П'яст – кулак; звідси походить відоме всім слово зап'ясток.
П'ятне крило – коротше крило закидного невода.
П'ятьнадесять – п'ятнадцять.
Р
Рало: 1) знаряддя для безвідвального обробітку землі; 2) міра земельної площі, що дорівнювала розміру ниви, котрій міг дати лад один ратай. За різними оцінками, приблизно 7,5 га.
Рамено – плече.
Ра-ріка – Волга.
Рахмани – брахмани, мудреці, що сповідують індуїзм. У цьому дохристиянському віруванні збереглися відголоски про часи перебування давніх слов'янських племен на території Індії та Пакистану.
Рей – місто на півночі Ірану, було вузловим центром Великого Шовкового шляху.
Реть – ліва притока Десни, саме слово означає "змагання" або "сварка".
Рівнораменний хрест – хрест з плечима однакового розміру.
Різана – дрібна срібна монета Київської Русі; в одній гривні – п'ятдесят різаних.
Родуниця – весняне свято давніх слов'ян, під час якого вшановувалися предки роду.
Рожен – мисливський спис, пізніше – рогатина.
Розпустити шлюб, розв'язуватись – тут: розлучатись.
Рота – тут: клятва.
Руга – тут: щомісячна плата.
Рузарій – так латиняни звали русичів.
Русалчин Великдень (Русалії) – святковий тиждень з 6 по 12 травня, восьмий за ліком після Великодня, присвячений поминанням померлих предків та молінням про дощ.
Рухлядь м'яка – вичинене хутро, по-іншому – скора.
Ручник – основний ковальський молоток для роботи однією рукою.
Рушак – дев'ятнадцятий день місячного циклу, котрий для будь-якої справи є надзвичайно несприятливим.
Рюен – вересень.
Рябок – невеликий птах, розміром з голуба, що мешкає в степах та пустелях.
Ряд – усна при свідках, а пізніше письмова угода між двома про найм робочої сили, землі, знарядь праці, скотини і т.п.
Рядитися – тут: укладати ряд.
Рядович – той, хто уклав ряд: наймит, орендар, винаймач.
Рясна – жіноча прикраса у вигляді довгих декоративних ланцюжків зі срібла або золота, часом бісеру, що підвішувалися до обруча на голові.
С
Савраса масть – тьмяно-рудий тулуб з підпалинами на животі; грива, хвіст, низ ніг – чорні.
Сажень –давньоруська міра довжини. Проста сажень дорівнює 1,76 м, махова – 2,13м, коса – 2,48м.
Сакаліба – так на середньовічному Сході звали рабів; вважається, що звідси, власне, й походить саме слово "слов'яни".
Саква – подорожня сумка вершника на зразок мішка.
Саманідів країна – сучасний Афганістан, що в той час належав бухарській династії Саманідських емірів
Самум – рвучкий поривчастий вітер в пустелі, пилова буря.
Санскрит – прадавня мова, спільна для всіх народів індоєвропейської сім'ї.
Сап'ян — м'яко вичинена козяча, овеча або теляча шкіра.
Сарбази – воїни-піхотинці, охоронці в огузькому язбулуці.
Сва з тя! – дослівно: Бог з тобою, будь з Богом! На прадавній мові індоєвропейців – санскриті – слово "Сва" означає Небо, Бог. Від привітання "Сва з тя!" походить слово "свастя" або свастика.
Свайба – знайоме всім "весілля", походить від давньоарійського слова "Свах" – верхнє небо. Весілля належить до найдавніших культових обрядів, коли єдналися Небо і Земля.
Сварга – верхнє небо, обитель бога Сварога.
Свароже коло – календарний рік. На противагу нам, давні слов'яни уявляли час не у вигляді прямої лінії, а схожим на тугу спіраль пружини. Річний відрізок часу бачився їм у вигляді кола, що його за календарний рік здійснюють на нічному небі сузір'я, обертаючись навколо Пакола (Полярної зірки).
Сварожич – так називали не лише тих богів, що були породжені Сварогом, але й вогонь, добутий за допомогою тертя, або кресала.
Свастя (Сва з тя!) – свастика, магічний символ всесвіту, а також річного сонцевороту, знак щастя у давніх слов'ян.
Свиль – дефект деревини, при якому її волокна не прямі, а закручені по спіралі.
Сволок – довгий, великого перетину брус через всю хату, на котрому тримається стеля.
Свясло – перевесло.
Семь (жіночого роду) – давньоруська назва ріки Сейм, лівої притоки Десни.
Семисіс – візантійська золота монета, ½ номізми.
Сеньйор – феодал-землевласник в тодішніх державах на території Західної Європи. Мав усю повноту влади на землях, що йому належали.
Сестринець – син сестри, племінник.
Сичене пиво – підсолоджене розведеним на воді медом.
...Сікут ет нос дімісімус дебіторібус ностріс – "як ми пробачаємо винуватцям нашим" – слова молитви "Отче наш" на латинській мові.
Сіне – середньовічна назва Китаю.
Скабка – скалка.
Скалви – рівноплечні ваги
Сканна нитка – золота або срібна нитка, котра перевивала кольорову шовкову.
Сквара – тут: жертовний запах, дим від спалюваної жертви.
Сквернитель – тут: осквернитель, мерзотник.
Скобель – інструмент для зняття кори з колоди у вигляді букви "П" з двом короткими дерев'яними ручками і гострою сталевою перекладиною.
Скора – хутро.
Скорняк – ремісник, що займається вичинкою хутра.
Скотниця – скарбниця, оскільки найбільшою цінністю у сіверян вважалася худоба – скот.
Скрамасакс – довгий бойовий ніж.
Скура – шкура.
Скута – тип щита, що використовувався у візантійській армії.
Сли – посли.
Сливе – майже.
Смага – смажена страва.
Содом і Гоморра – два біблійних міста, що були спалені Богом за нестерпні гріхи їхніх жителів.
Сокирка – незмінний ритуальний інструмент сповитухи, котрим перерізалася пуповина новонародженого.
Солід – римська золота монета, вагою близько 4,5 грама, попередниця візантійської номізми.
Солова масть – жовто-піщана або світло-жовта, грива і хвіст майже білі, з жовтизною; очі карі або золотисті, храп темний.
Сороки (наголос на останньому складі) – облік хутра вівся сороками – в'язками по 40 штук (сорок хутер куниці дорівнювали одній гривні кун).
Соха: 1) у давньоруському житлі – вертикальний дерев'яний стовп з розвилкою на кінці. На дві сохи спирався кнес, верхній поздовжній брус, що в свою чергу служив опорою для биків (стропил). 2) Примітивне знаряддя для обробітку землі з допомогою волів або коней. 3) Міра площі, кількість ріллі, що її один ратай міг обробити сохою, дорівнювала приблизно 5,5 га.
Спатіон – візантійський меч, що походив від класичного спати – давньоримського меча.
Спента Армайті – зороастрійська богиня, покровителька землі.
Спуд – посудина. "Тримати під спудом" означає ховати під, скажімо, горщиком, в переносному сенсі – не використовувати за призначенням.
Спуск – поступове потоншення леза меча від його середини до ріжучого краю.
Ставлений мед – алкогольний напій, отриманий шляхом холодного природного бродіння меду з соком ягід – брусниці, малини, вишні, тощо. Термін бродіння складав від 15 до сорока і більше років.
Стадія (стадій) – стародавня міра довжини, вперше введена у Вавилоні, а потім перейнята греками: та відстань, котру людина здатна пройти звичайним кроком від появи над горизонтом першого променя сонця і до того моменту, коли на видноколі з'явиться увесь диск. Дорівнює приблизно 180 метрів.
Стелазь – монета.
Стельмах – майстер по виготовленню возів і саней.
Страва – поминальна або жертовна їжа, котру споживали сукупно з Богами, тобто творячи пожертву.
Стрибог – бог вітру у Давній Русі.
Стрий – дядько по батькові.
Стружіє – довга тонка стругана палиця, приблизно те ж саме, що й ратовище, оскепище.
Струмінь бобра – густа смолоподібна речовина червоно-бурого кольору, знаходиться в двох мішечках довжиною 5-7 см нижче хвоста звіра.
Ступня – давньоруська міра довжини, приблизно 30 см.
Суводь – зворотна течія.
Суд – бог людської долі.
Судениці – три віщі діви, Доля, Недоля і Судьба, помічниці бога Суда.
Судерев – сукупний лісовий масив, що знаходився на землях роду.
Суковатка – тут: примітивна борона із сучковатого ялинового стовбура.
Сулиця – метальна військова та мисливська зброя на зразок списа, з накінечником меншого розміру та коротшим, ніж ратовище списа, древком.
Супряги – два воли, запряжені в пару.
Суровець березовий – "березовиця п'яна", алкогольний напій зі збродженого з хмелем березового соку.
Сурські вина – вина, завезені з Сирії.
Сур'я – хмільний напій, вино із ягід без додавання дріжджів. Процес бродіння відбувався на сонці, за рахунок його тепла.
Сухва – родзинки, сушені ягоди винограду, що завозилися купцями з півдня і вважалися неабиякими ласощами.
Схудні дні – третя та остання чверть місячного циклу, дні, коли місяць "худне", зменшується.
Сябр – тут: землероб, господар на власній землі.
Т
Тавра площа (форум Тавра) – найбільша площа Константинополя, на котрій знаходився невільничий торг і де карали смертю найвідоміших злочинців, спалюючи їх живцем у мідному бику (таврі).
Талалай – базікало, пустомеля.
Тать – злочинець, розбійник.