Вогнепоклонниками зороастрійці називаються за те, що молитви вони звертають до джерела світла. Це може бути Сонце, а при його відсутності – вогонь.
Водима – дружина, супруга. При укладанні шлюбу праві руки наречених пов'язували (тобто, супружили) рушником. При цьому дружина опинялася за чоловіком, відтак, він її вів (в тому числі – по життю).
Войок – тут: маленька воронка на поверхні води, що утворюється річковою течією внаслідок закручування її потоку.
Волок – 1) маленька, лише в кілька метрів завдовжки, рибальська сіть; 2) тонка дощечка, що рухалася в пазах (волочилася) й закривала собою віконний отвір зсередини будівлі (звідси походить термін "волокове віконце").
Волостелин – тут: адміністратор, начальник волості – території, що підпорядкована княжій владі.
Волшебник – помічник волхва, походить від слова "волшба" (волхвування).
Воняніє (старослов'янське) – запах, аромат.
Воронженець (Воронжен) – легендарний стольний сіверський город, нині смт Вороніж Шосткинського району Сумської області.
Вофри – оцінювачі коней.
Вручій (нині Овруч) – літописне місто, під стінами котрого у битві з дружиною Свенельда загинув князь Олег Святославич, поставлений Святославом на княжіння в землях древлян.
Всп'ять – назад.
Вток – кінець древка списа чи сулиці, протилежний вістрю.
Вуй – слово має два значення: 1) дядько по матері; 2) вихователь, що навчає отрока, уношу ратної справи.
Вуколеон (Буколеон) – імператорський палац, що був розташований прямо біля морської стіни Константинополя і одним своїм фасадом виходив на Мармурове моря.
Вуллоти – клеймувальники вантажів і товарів.
Вуц (вутц) – індійський булат, виплавлена в тиглі візерункова сталь з високим вмістом вуглецю.
Вщиж – нині населений пункт над Десною в Брянській області РФ, неподалік якого знаходилося велике язичницьке капище, залишки котрого досліджені археологами радянської доби.
В'яз (берест) – дерево з родини в'язових (ільмових). Має міцну, пружну деревину, що майже не розтріскується.
Г
Гайно – гніздо білки.
Гайстер – лелека.
Гедонізм – філософський напрямок (зародився в Давній Греції), який вважає радість від фізичного задоволення найвищим благом і головною умовою щастя в житті.
Геліос – у давньогрецькій міфології бог Сонця, сонячного світла.
Гіндукуш – гори на території сучасного Афганістану. Через них проходило одне з відгалужень Шовкового шляху.
Гінейка (грец.) – жінка, дружина.
Гість –1) купець взагалі; 2) довірена особа князя, що від його імені вела торг товаром, який належав князеві.
Глиця – 1) голки соснової чи ялинової хвої; 2) планка, рейка.
Глуха тетеря – глухар.
Гнесь – грязь.
Гніздовище ( від слова "гніздо") – див. "верв".
Година – на Русі це слово слугувало синонімом сучасного "час".
Головня – так на Русі називали округлий злиток вутцу.
Голомень – бокова поверхня клинка меча, звідси походить слово "приголомшити" – оглушити суперника, нанісши удар не лезом, а голоменню.
Голядь – літописне балтомовне плем'я, що жило між володінь радимичів, кривичів та в'ятичів (територія сучасних областей РФ: Брянської, Калужської, Московскої та Смоленської).
Гомій – літописний стольний город радимичів, нині – Гомель.
Гоміюк – ручай, котрий впадає в Сож. На мисі, утвореному в місці його впадіння в річку, стояв літописний Гомій.
Гора – літописна частина Києва (біля сучасного Історичного музею), на котрій розташовувалися княжий двір, гридниця, капище та двори найвпливовіших бояр. Також використовується для означення вищих верств Русі.
Горбуша – коса-горбуша, своєю конструкцією нагадувала великий серп.
Горека – нещасна людина.
Горн, горно – 1) піч для випалювання керамічного посуду; 2) проста відкрита піч у кузні для нагрівання або плавлення металів.
Городня – тут: конструкція городської стіни, виконана для більшої стійкості частково у вигляді просторового зрубу, перекриття якого служило настилом для оборонців, а приміщення під ним використовувалися для господарських потреб (кліті), або для міцності стіни засипалися землею чи камінням.
Горючий камінь – бурштин.
Гостьба – тут: торгова експедиція, котра щоліта відправлялася з Києва до Константинополя з товарами, зібраними в результаті зимового полюддя.
Грецький вогонь – запалювальна суміш на основі нафти, сірки, селітри та інших компонентів, що була на озброєнні візантійського флоту. Рецепт суміші зберігався в надзвичайному секреті.
Гривна – нашийна прикраса, окрім того – ознака доблесті, нагорода.
Гривня – основна грошова одиниця Русі. Були гривня золота, гривня срібла, гривня кун. Гривня кун дорівнювала 20 ногатам, або 25 кунам (одне хутро куниці), або 50 різаним, або 100 веверицям (одне хутро білки). Гривня золота дорівнювала 12 гривням срібла. Срібна гривня дорівнювала 4 гривням кун або 1 фунту срібла.
Григорій Ніський – високошанований християнський святий, богослов та філософ ІV століття.
Губи – гриби (давньоруське).
Гузир – тут: вхідний отвір, що звужується ( до ятера, наприклад).
Гузно – зад людини, птиці.
Гутник – майстер з виготовлення художнього скла.
Д
Дажбог – бог сонця й достатку у давніх слов'ян. В залежності від пори року, мав чотири іпостасі: Божич (зима), Ярило (весна), Купало (літо), Лад (осінь).
Далматик – верхній візантійський святковий, багато розшитий одяг для урочистих подій.
Дана – богиня води, її день святкували 6 січня, на Водокрес. Того дня вода мала надзвичайну силу, була цілющою, несла позитивну енергію життя.
Дарбанд – середньовічне місто на узбережжі Каспійського моря, нині Дербент.
Двійняк – див. півторак.
Дебрянськ – давньоруський літописний город на Десні, нині місто Брянськ, обласний центр РФ.
Дев'ягорськ – нині місто Болхов в Орловській області РФ.
Денниця – вранішня зоря на східному небосхилі, яку видно під час сходу сонця. Давні слов'яни вважали, що вона прислуговує Дажбогові під час виїзду того на небосхил.
Дерева – тут: загальна назва древлянських земель.
Десниця – права рука.
Десятина – десята частина.
Джурджанське (Хозарське) море – одна з середньовічних назв Каспійського моря.
Див – надприродня істота, злий дух не лише в іранській та тюркській, але і в слов'янській міфології також.
Дивітиссій – парадне вбрання василевсів: довгий верхній одяг з широкими рукавами, що вдягався через голову.
Дикастиріо – двір.
Димник – отвір у стіні над піччю для виходу диму із житла, що топилося "по-чорному".
Динар – середньовічна золота монета Арабського халіфату вагою 4,5 грама, прототипом якої був золотий римський денарій.
Дипломатикі апостолі (в обох словах наголос на останньому складі) – дипломатична місія, посольство.
Диргем – середньовічна срібна арабська монета вагою 3,9 грама.
Дід – тут: одна з двох головних опор з розсохами, на котрих трималася конструкція даху давньоруського житла, саме та, котра була поряд з піччю. Вважалося, що в ній живе Щур – дух пращурів; на ній кріпилася божниця – поличка з дерев'яними кумирами богів, котрих найбільше шанував господар житла, а також духів – Домовика й Лісовика.
Діди ( Проводи) – день поминання предків, дев'ятий день після Великдня. Цього дня проводжали до Вирію душі померлих родичів, котрі на запрошення живих спускалися на землю увечері перед Великоднем і гостювали в родинах.
Дід-Ладо – бог сімейних уз в давній Русі.
Длань – долоня.
Дністрь – так на Русі звався Дністер.
Доблій – тут: доблесний.
Дол – поздовжня виїмка з обох боків клинка меча, слугує для зменшення його ваги.
Домаживець – тут: місцевий житель, той, хто живе вдома.
Доматіо (δωμάτιο) – кімната, приміщення.
Домниця – примітивна піч для плавлення чавуну й заліза.
Домочадці – члени сім'ї: жінки, діти, включно з обельними холопами, тобто, рабами; усі, хто підкоряється волі свого глави – огнищанина.
Дратва – просмолена сукана з конопляної пряжі нитка, що використовувалася для пошиву й ремонту шкіряного взуття.
Древлє – давно, колись.
Древоделя – майстер по дереву, тесля.
Дреговичі – слов'янське плем'я, котре жило на території сучасної Білорусії, на північ від Житомирської області України.
Друтеск – літописний город Полоцького князівства. Нині населений пункт Друцьк Толочинського району Вітебської області Бєларусі.
Е
Ейлейв – Щастям полишений, середньовічне скандинавське ім'я.
Епарх – містоначальник Константинополя.
Ергастирія – реміснича майстерня.
Ерміневт – перекладач.
Ескувіти – кінний загін імператорської гвардії.
Ефес – тут: стародавнє місто на західному узбережжі Малої Азії.
Є
Ємець – збирач податей, котрий вів облік данини.
Єпитрахиль – приналежність богослужбового облачення православних священників – довга стрічка, що огинає шию й обома кінцями спускається нижче пояса.
Ж
Жековини – довгі сталеві смуги вкупі з петлями, на котрих тримаються ворота чи двері.
Жемайти – середньовічне прибалтійське плем'я, що жило північніше Судови і згодом увійшло до етнічної групи литовців.
Жеравці – блоки для підйому важких предметів.
Живот – слово має два значення: 1) життя; 2) нажите добро.
Жирниця – невеличка посудина з налитим в неї жиром та ґнотом, що слугувала для освітлення приміщень.
Жлукто – тут: горло.
Жмак – тут: мотовило у вигляді туго зв'язаного на кінцях, недовгого пучка куги.
Жучки... чечуги – кістяні нарости у вигляді шипів на боках осетрових риб в даному випадку – стерляді.
З
Заґалдований – зачарований.