Часом кистень за допомогою ременя кріпився до зап'ястка і міг по потребі намотуватися на руку чи, навпаки, розмотуватися, збільшуючи тим самим радіус дії. Кистені завдяки тому, що легко могли бути сховані під одягом, ставали улюбленою зброєю розбійників.
Клада – велика кількість дров для спалення покійника, або принесення пожертви, викладена на місці майбутньої могили переважно у вигляді житла.
Кладенець, меч-кладенець – відомий усім з казок меч, що має чарівну силу. Назва походить від слова "уклад", тобто сталь. Синонім до слів хоролужний, булатний.
Клібаніон – короткий, до пояса, візантійський лускатий обладунок.
Клісури – проходи в горах.
Кліть – приміщення в житлі давніх русичів, умовно кажучи, те саме, що й кімната.
Клов – літописна річка на території сучасного Києва.
Кмет – вільна людина, воїн, муж, що живе самостійно.
Кнесь, князь – верхній поздовжній елемент покрівлі, на котрий спиралися бики (стропила).
Кнь – втрачена голосна – характерна ознака санскриту. таку вимову й донині можна чути на Придесенні, в Сосниці та Коропі.
Кови – тут: чародійство з лихими намірами. Також змова, інтрига.
Ковник – той, хто чинить кови.
Коливо – солодка поминальна страва з житніх, пізніше пшеничних варених зерен. З колива починався поминальний обряд.
Коловорот – одна з багатьох назв свастики в колі, символ циклічності часу, зміни пір року.
Колодій – одна з назв Масляної.
Коломазь – мазь на основі тваринного жиру для змащення коліс воза.
Комолий – безрогий.
Кон – родовий чи племінний звичай, звичаєве право, цілковите дотримання якого було для слов'ян-язичників обов'язковою передумовою для потрапляння в рай (Вирій). Покон – життя по Кону, згідно з Коном, за що надається винагорода – життя у Вирії. Закон – переступити за Кон, грубо порушити звичаєве право, за що людина нести відповідальність аж до ганебної смерті та потрапляння в пекло.
Конов'язь – товста, поземно закріплена на двох опорах жердина, до котрої прив'язували коней.
Контос – довгий, майже чотирьохметровий візантійський спис.
Конха – напівкупол над виступаючою частиною католицького храму.
Копаниця – дерев'яна лопата в тонкій залізній рамі.
Копили – вертикально поставлені масивні бруски, що з'єднувалися з полозом та нащепом саней.
Кордовський халіфат – середньовічна арабська держава на території сучасної Іспанії.
Кормило – тут: стерно, кермо, тобто влада, керівництво.
Корчага – міра рідини: два відра, або 25 літрів.
Косоур – конструктивний несучий елемент сходів: дві похилі балки, в котрі врубаються східці.
Костки – мито для купців за безпечний проїзд по дорогах верви.
Косящате віконце – віконний проріз у дерев'яній стіні, по краях котрого колоди були стесані так, щоб у приміщення потрапляло більше світла.
Коток – парна гра з використанням крашанок, коли яйце котили з високого похилого місця, намагаючись поцілити ним в яйце іншого гравця.
Котора – розбрат, міжусобиці.
Кощуна – поетична роповідь про Богів, пращурів роду та язичницький світоустрій.
Кощунствувати – співати кощуни (пізніше християнство вклало в це слово негативний зміст, небезпідставно вважаючи, що спів кощун, прославляючи язичницьких богів, є небезпечним для розповсюдження нової віри).
Крада – захисна огорожа сакрального змісту.
Крадь – крадіжка.
Кривда – тут: зло, підлість, неправда.
Криж – руків'я меча: сукупність огнива, черена та яблука.
Крижень – вид дикої качки.
Крикига – віз.
Крини – білі водяні лілеї.
Криця – тверда губчаста маса заліза з низьким вмістом вуглецю, сірки, фосфору і кремнію, зі шлаковими включеннями, що заповнюють пори і порожнини в цій масі.
Кріпак – тут: міцна, сильна людина.
Кросна – тут: дерев'яний ткацький верстат.
Кудесниця – та, що здатна творити диво, чудо; кудеса – чудеса, дива.
Кузнь – тут: ювелірні прикраси.
Кулага – солодка рідка страва з ягід, солоду та муки на зразок киселю.
Куль – сніп жита або пшениці, обмолочений нерозв'язаним.
Кумган – мідний глечик, в котрому приготовляли чайний напій.
Купа – сума позики, обумовлена рядом ціна, котру мав сплатити закуп за зерно, скот, інше.
Л
Ланіти – щоки.
Лель – бог кохання у давніх слов'ян, зароджує в людських серцях почуття любові. Молодший син богині Лади.
Лепетайло – язик.
Лисохвіст – лучна кормова трава.
Листопад – тут: жовтень.
Личина – скомороша маска зі шкіри з отворами для очей, носа та рота.
Лікантроп – дослівно з грецької: вовколюдина, оборотень.
Лікоть – давньоруська міра довжини, приблизно 45-50 см.
Ліпші мужі – обрані родом за розум чи доблесть; складали раду при старійшині, що правила родом у перервах між віче.
Логофет преторію – чиновник у Візантійській імперії, котрий слідкував за порядком у Константинополі, виконував судово-поліцейські функції (сучасною мовою – префект).
Ложниця – спальня.
Луб жита – 2,5 пуди (40 кг).
Лукно меду – приблизно п'ять пудів.
Лучник – майстер з виготовлення луків. Той, хто стріляє з лука – стрілець.
Лядина – у підсічному землеробстві – ділянка землі, що відпочивала. Коли на ній виростав ліс, що вже міг дати доволі поживного попелу, вона знову ставала підсікою.
Ляля – богиня весни.
Льзя – можна.
М
Мазда, Ахура Мазда – верховний бог в зороастризмі, Всевишній.
Маздакізм – релігійно-філософське вчення, поширене в Ірані та сусідніх країнах в часи раннього середньовіччя, Назване по імені Маздака, сина Бамдада, котрий стояв на чолі цього вчення.
Макошин день – 14 жовтня по новому стилю.
Макошине капище – нині смт Макошине Менського району Чернігівської області.
Малий ківш – сузір'я Малої ведмедиці.
Мана – дочка богині зла Мари, бліда потвора з блискучими, божевільними очима, що заморочує людині розум, змушуючи робити все собі на шкоду.
Мастир – майстер.
Матер – матір, мати на санскриті, прадавній мові індоєвропейських народів.
Медолаз – так називався сезон збору меду
Медостав – процес виробітку ставленого меду.
Мерв – велике середньовічне місто в пустелі Каракум, нині зникле. Знаходилося біля сучасного міста Мари в Туркменістані. Великий шовковий шлях, що з'єднував Китай із Західною Європою, у Мерві розгалуджувався. Звідси починалися Північний та Західний шляхи.
Мерос – підрозділ візантійського ополчення кількістю 2400 чоловік (6 друнгів).
Мерт – чоловік, простолюдин. Від цього слова пішло принизливе "смерд".
Мзда – тут: винагорода, пізніше – вигода, хабар.
Мильня – тут: та частина лазні, в котрій парились та милися, проте слід враховувати, що в ті часи це робилося без мила.
Минь – прісноводна хижа риба родини тріскових. Активна зимою, теплої пори дуже млява і здебільшого ховається у виритій в березі норі.
Мишкування – полювання лисиці на мишей, яке вона дуже полюбляє.
Міліарисій – візантійська срібна монета.
Міра – сувій домотканого полотна завдовжки 12 аршин, або 8,5 метрів.
Мірза – від перського "амір-заде" – син еміра (князя), аристократичний титул в деяких середньовічних мусульманських державах.
Мітельник – ємець. Називався так тому, що окрім підрахунку данини, ще й сортував хутра по спеціальних мішках, котрі потім мітив своєю печаткою.
Міх – мішок.
Молодик – місяць у першій чверті, коли він росте. Вважалося, що брати шлюб, починати будувати дім чи засівати ниву необхідно лише від молодика до повні.
Морозбоїни – тріщини в деревині, що утворилися внаслідок сильних морозів.
Мостовщина – мито для купців за користування мостами.
Мотня – великий мішок на неводі, в який збиралася риба під час лову.
Мужній – тут: притаманний дорослому чоловіку, мужу.
Муса – ісламський пророк, ототожнюється з біблійним пророком Мойсеєм.
Мухортий маштачок – тут: малорослий, проте міцний коник.
М'яка рухлядь – хутро.
Н
Навадити – оббрехати, зробити наклеп.
Навбитки – гра, змагання чия крашанка міцніша: один тримає крашанку в руці носком догори, інший б'є по ній носком своєї, Той, хто розбиває чуже яйце з обох сторін, отримує його у винагороду.
Навій – кругла горизонтальна деталь ткацького верстата, на яку намотувалась основа.
Навія – найстарша з дочок Мари, потвора, що регоче, закотивши очі під лоба. Вселившись у людину, приносить їй божевілля або смерть.
Нав'ї, Нав'є – нечиста сила, упирі, ворожі душі, що вибравшись на білий світ з Потойбіччя (Нави), прагнуть принести людям зло, хвороби та напасті.
Навзаводи (чвал) – кінський алюр, те, що й галоп.
Наволока – блудний.
Напрежд – перед тим, як.
Нарин-кале – давня, доарабська ще, цитадель, пізніше – частина Дербентської фортеці.
Насад – давньоруська лодія, великий човен, видовбаний із суцільного стовбура з нашитими (насадженими) бортами із дощок.
Насує – марно.
Наузниця – чародійка, котра виготовляла обереги у вигляді вузликів, над якими промовляла заклинання.
Нащеп – товстий брус над кожним з двох полозів саней, що з'єднувався з полозом копилами.