Ці провокаційно-злобні вістки дали привід до злочинно-підсичуваних хвилювань серед місцевого робітництва, які зростаючи протягом ночі, закінчилися досвіта проголошенням загального страйку всіх промислових заведень н-ського району. Страйковий рух виявляє тенденції до поширення на всі інші райони нафтового басейну. В звязку з витвореною ситуацією команда міста зарядила
загострене військове поготівля
в місті й околиці.
Зазначити належить, що в обличчі затяжної економічної крізи в нафтовій продукції Румунії, припинення роботи в нашому нафтовому районі являється ножем у спину незвичайно корисної господарської конюнктури. Проголошення страйку викликало загальну паніку в промислових колах Н. Загальна громадська опінія домагається негайної ліквідації убійчого напруження в положенні й привернення необхідної для життя нормальної атмосфери
спокою і правопорядку.
ГАЗЕТА ВЕЧІРНЯ
Ч. 8.623. Вівторок, 21 вересня 192.. р. Р. XX.
Відпруження в Н. Перші висліди праці Надзвичайної Комісії по ліквідації випадків. "Бути чи не бути" н-ській в'язниці?
Н., понеділок, 20. вересня.
(І. К.) Глибоко відчувається спокій, який на ваших очах вертається помалу на вулиці. Правда, напруження ще не зовсім уступило, ще тут і там зявляються невеличкі згустки хмар, які при зміні атмосферичного тиснення моглиби стати небезпечні, але — робота ліквідаційної комісії посувається жваво вперед і ми безупинно зближаємося до того дня, коли вся та жахлива й трохи неймовірна історія перейде вкінці дійсно в обсяг — історії.
Цю певність ви схоплюєте передовсім у виразі лиця пересічного обивателя, того чуткого барометра суспільної безпеки, який уже з нетаєним вдоволенням виходить на свою вулицю й вирівнюючи крижі, шукає очима свойого найблищого сусіда, з яким можнаби розворушити трохи закляклий язик. На пішоходах збіраються вже невеличкі гуртки знакомих, які поглядають іще в ряди — годи в напрямку замку за містом, але вже пробують перейтися помалу в одну й другу сторону, стверджуючи в той спосіб своє нехибне право на спокій і — вулицю.
Сензацію дня становить поки що відрядження делегатів вязниці на переговори з комісією. Пропущені з подвіря крізь вузький отвір у бльокованому ще пасажі й проводжені більш для формальности невеличкою ескортою вязничної сторожі, були вони вчора предметом загального зацікавлення й коли можна так виразитись— істотними героями дня. Правда, — героїчного в їх небагато. Навпаки — звертає на себе увагу їх якась звичайна, трохи може сіра простота в поведенні й той особливий, замкнутий у собі спокій, за яким чується прикметна для тих людей безпечність за мотиви своїх учинків і їх цілеве призначення.
Особливу увагу притягає до себе між делегатами молода жінка, відома вже нам політична Марія Крайс, ще майже дівчина з вигляду, з блідим, досить субтельним обличчам, у якому ви з деяким здивуванням шукаєте рисок, що позволилиб вам відгадати за собою ту жінку яка в памятний день, у так фатальному для себе співвідношенні сил, порвалася на чинну зневагу начальника, майора Ікс. Пробігаєте поглядом по тонкому, спокійному овалі лиця, спиняєтесь на дуже простому, якось хлопячо відкритому виразі очей і не розуміючи властиво для чого, — перестаєте дивуватись.
Між іншим з особою Марії Крайс звязана від учора невеличка пригода, яку сього дня, з сльозами в очах, оповідають собі по домах сентиментальні: міщаночки. Не будемо заперечувати, — є в тому дещо зворушливе й — людське.
Коли вчора, опівдні, відбувалася перша зустріч делегатів вязниці з ліквідаційною комісією, між публикою зібраною з тої нагоди на пішоході, звертала увагу своїм неспокійним поведенням жінка — кольос, з малою, чорноокою дитиною на руках. Усіми своїми рухами виявляла вона крайню нетерпеливість, охала, кидалась і ревниво берегла свого передового місця на краю пішохода. Була рівно третя, як у дверях комісаріяту появилися делегати. З криком подібним на стогін, зірвалась жінка — кольос зі свого місця й розсадивши лінію ескорти просто звалилась на груди дрібної делегатки. Повстало велике замішання. Згодом вияснилось, що делегатка — мати дитині. Було повно зворушення по обох сторонах. На просьбу публики также з огляду на загальне положення молодій матері позволено взяти дитину на руки й пронести її здовж дорогою, до самого замку. Тут наступило прощання, яке становить кульмінаційну точку в сентиментальних оповіданнях міщанок, і в якому очевидно є багатий матеріял для вияву гуманної чутливости.
Не будемо дивуватись, коли в атмосфері такого обопільного зрозуміння, робота ліквідаційної комісії посувається живо вперед і коли її члени виявляють далеко йдучу уступливість супроти учасників недавньої револьти.
Як нас повідомляють, в останньому часі береться поважно під увагу можливість цілковитої ліквідації н-ської вязниці, яка своєю загальною конструкцією як і своїм протигіґієнічним уладженням, ніяк не відповідає останнім вимогам модернього вязництва.
На нашу скромну опінію, належить тільки вітати цей задум, якого здійснення обєктивно розвязує справу, а субєктивно — повинноби задоволити обі сторони:
як тих, з гори, що говорять, так і тих — знизу, що діють.
ГАЗЕТА ВЕЧІРНЯ
Ч. 8.638. Четвер, 7. жовтня 192.. р. Р. XX.
З ХРОНІКИ НАФТОВОГО БАСЕЙНУ.
Перші ластівки з ліквідації н-ської вязниці.
З Н. доносять: Вівторок, 5-го ц. з місце
вої вязниці на замку відправлено перший транспорт політичних, призначений у кількості 20-ти душ (у чому дві жінки) до одного з карних заведень (округи). Не зважаючи на ранню годину, на площі перед стацією зібралася деяка кількість відомих зі своїх демонстраційних виступів елементів, які при зближенні згаданого транспорту викинули транспаренти з закликом до проступної боротьби за визволення політичних. Недоспілих демонстрантів розсіяно без особливого спротиву. Не рахуючи цього дрібного інциденту відправа політичних відбулася в повному й нічим незаколоченому спокою.
І так
ЛІ
ТУТ.
Ой, Лі !
Вона спинається на лутку вікна й осліпло — жадно зорить горючого птаха, що важко виходить на крівлю.
Крівля просто, вгору, і вниз від неї довгі, сині тіни стін, з чорними зіньками вікон. Хтось там напроти гойдає квітчасті килими, хтось киває червоно головою й молодо — дзвінко кличе понад глибоку темінь подвіря.
Лі чує клич, вона здрігає солодко й бє долоньками в лутку й регоче — регоче заливчо:
— Так, Лі тут !
Лі прийшла вчора (-Логвинів узяли вчора-), і може піде завтра (-Нату візьмуть завтра-), піде на грудях Янка, Довгого Янка. — тут— там, тут — там, як в орбіті.
— Так, Лі тут !
І от у сінях дзвінок, — і це Іва.
Іва — солод пахучий в зіницях і — ліньки — ліньки хода.
— Йдем Лі, субота.
Лі знає.
Лі дуже — дуже так знає.
Лі не вміє сказати, як —знає!
Вона обхоплює ручками шию й стискає болюче — болюче.
— Ів — ва !
—Йдем.