ХМАРИ
Битва розпочалася несподівано. Спочатку ніхто й не збирався битися.
Велетень у крислатому брилі йшов собі, ба навіть не йшов, а поважно плив прозорим небом, наче він прогулюється й нікуди не поспішає. Мабуть, немає в нього ні городу, на якому треба стояти рачки й полоти або пасинкувати тютюн, немає, вочевидь, і вічно голодної худоби в господарстві, яка повсякчас голосно вимагає, аби її порали...
Читати повністю →
Юний читачу.
З дитинства, як і ти оце, полюбляв я розгорнути нову книжку і з головою поринути у світ пригод. Згодом, навчаючися в університеті, і сам твердо вирішив стати на письменницьку стежку. І став: почав працювати редактором дитячого журналу "Стежка". На сьогодні маю численні публікації віршів, казок, оповідань у журналах "Стежка" і "Соняшник". І тепер ось — першу книжку.
Читай з насолодою!..
Читати повністю →
БАР'ЄР
— Затям, Поркере: ти — мій кінь і тому мусиш поводитися, як справжній дорослий кінь. Чув? Ми з тобою — команда. Зараз я тебе навчу, як тримаються справжні мустанги, — і ми втремо носа тим хвалькам, Поркере. Щоб більше не сміли говорити: "Уолте, ти ще замалий, щоб кататися верхи. Йди-но краще свиням хвости покрути.....
Читати повністю →
"ЧОМУ?"
371 року хіджри (понад тисячу років тому), місяця вересня, саме в переддень найбільшого мусульманського свята Міхраджану заможний афшенський чиновник Абдаллах Ібн-Сіна возніс славу Аллаху за велику милість, яку йому подарували небеса: сьогодні Абдаллахова дружина, красуня Сітора, народила йому сина.
Хусейн, так щасливі батьки назвали свого первістка, поволеньки собі ріс, оточений любов'ю батька й матері та увагою няньок-служниць...
Читати повністю →
Увага! Це — ознайомчий фрагмент твору. Купуйте повне видання на сайті видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
Вступна казочка про Омелька
Був собі Омелько. І був він драконом. Понад усе на світі, навіть більше за млинці з суницями, любив Омелько вигадувати казки.
Та була одна заковика: драконові бракувало слухачів, бо щойно він підкрадався до когось, аби розказати казку, усі верещали: "Дракон!..
Читати повністю →
Олександр Дерманський
КОРОЛЬ БУКІВ,
або
ТАЄМНИЦЯ СМАРАГДОВОЇ КНИГИ
за виданням 2005 року
Чорне озеро
— Я ніколи в цьому житті не висплюся, — невдоволено пробубонів Гаврик, широко позіхаючи...
Читати повністю →
ДІКО
У ребра щось муляло, мабуть, батькове взуття. А ще було тісно й темно, тому трохи страшно. Проте Діко тихесенько скрутився калачиком і намагався не вовтузитися, щоб ніхто не викрив, де він.
— Жоао, ти не бачив Діко? — спитала мама в батька. — Куди це він подівся?
— Певно, побіг гратися на вулицю, — відповів той.
— Малому ще немає трьох років, ти ж знаєш, що я не хочу, аби він сам вештався по дворі. Піди забери його звідти, поки знову не забрьохався по вуха в калюжі...
Читати повністю →
Чудо
Чарівної, запахущої липневої ночі в однієї мами знайшовся хлопчик. І на перший погляд нічого в тому дивного не було. Не сталося ніякої несподіванки, бо та мама знала, що така подія має трапитись, і з нетерпінням чекала на неї, і навіть спеціально прийшла до спеціального пологового будинку. Що вже й казати про всякі чудеса чи, скажімо, оказії. Нічого про них казати, бо ні оказій, ані тим паче чудес, взагалі не передбачалося...
Читати повністю →
Чемпіон з баранців
Соня ліпила баранця. Еге ж, пластилінового баранця – синього з фіолетовими ріжками. Тонка робота. Той, хто хоч раз ліпив баранця, знає: щоб створити гарну фігурку, замало пластиліну й хисту – тут ще й настрій відповідний потрібен, натхнення, так би мовити.
А яке там натхнення, коли тебе несправедливо ув'язнено у власній кімнаті й суворо заборонено виходити гуляти на вулицю, ще й дивитися телевізор. А засніжений двір так манить!..
Читати повністю →