Вентурі Марчелло (21. 04. 1925, м. Саравецца, Тосканської обл., Італія – 21. 04. 2008, комуна Моларе, Італія) – італійський письменник. Навчався в університеті в Мілані. Під час 2-ї світової війни учасник Руху Опору. 1948–56 рр працював у пресі журналістом, редактором. Дебютував у літературі збіркою повістей "Від Сирту до мого дому" (1952).
У центрі творів Вентурі – трагічні колізії, породжені військовим виром, антилюдяність нацизму (романи "Білий прапор над Кефалонією", 1963; "Не в той бік", 1985); ліричні спогади про минуле (повість "Найдальша станція", 1970); проблеми духовної згрубілості (повість-притча "День і година", 1987), драматизм і цинізм спекулятивної компартійної ідеології, якій автор віддав немало власного життя (автобіографічн романи "Ляж і замри", 1991; "Горького, 8, кв. 16", 1997). У романі "Компенсований час" (1999) Вентурі, згадуючи два свої приїзди в Україну, порівняв фашистський та більшовицький тоталітарні режими. Зовнішня хронікальність викладу й прихована емоційна напруга, проблиски гумору й іронії – характерні риси неореалістичного стилю Вентурі. Українською мовою його твори перекладали А. Перепадя, В. Корнієнко, В. Чайковський.