Сковорода Григорій — Бджола та шершень

Фабула вибудовується на основі цікавого діалогу Бджоли та Шершня; обсяг моралі ("сили") посутньо перевищує фабулу байки й відзначається філософським стилем; у заголовку використовується прийом антитези – протистояння головних персонажів за їхніми певними характеристиками: "Бджола і Шершень"; прославлення ідеї "сродної" праці, тобто за покликанням.

Байка "Бджола і Шершень" має повчальний і глибокий зміст. У формі діалогу між Бджолою й Шершнем автор розкриває одвічну тему суперечності між трудовим способом життя та паразитичним існуванням. Г. Сковорода обстоює ідею "сродної праці", яка втілена в образі Бджоли. Для неї "незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати", а "природжене діло є для неї найсолодша втіха". "Сродна" праця веде і реалізує прагнення до щастя, дозволяє пізнати себе, власну природу...

Яким іще літературним жанрам властива така особливість?

Слова бджола та шершень написано з великої літери, бо це дійові особи, на які перенесено людські якості. Такою з великою літери пишемо назви дійових осіб в казках, драматичних творах.

Бджола – це символ людини, яка живе за покликанням, яка знайшла працю, що приносить задоволення їй і користь іншим. Така людина збагнула спорідненість між своєю душею та тією справою, до якої вона прагне. Шершень – це символ людини, яка краде плоди праці інших, яка не приносить ніякої користі, яка веде паразитичний спосіб існування.

Ідея байки: праця має стати для людини природною потребою й "найсолодшою поживою", лише тоді вона "потрібне робить неважким, а важке — непотрібним". У "силі" байки автор вбачає щастя людини в "природженому ділі", яке є справді "найсолодшим бенкетом".

Якого змісту він набуває в контексті байки? Чи є актуальним цей вислів у наші дні? Доведіть свою думку.

На мою думку, цей вислів стосується ідеї Г. Сковороди про споріднену працю. Людині треба пізнавати себе, розрізняти добре від лихого, бо в кожній людині ведеться нещадима боротьба темного й світлого начал. Коли людина віднайде себе і "сродну" для себе працю, то ця праця буде для неї неважкою, приноситиме радість, а все непотрібне відійде на другий план...

Оповідна частина твору невелика, має діалогічну будову. Шершень висміює Бджолу за недалекий розум: мовляв, працює не лише для себе, а й для загального добробуту. Натомість Бджола дає гідну відповідь, пояснюючи, що займатись улюбленою роботою – не тягар, а радість.

Моралістична частина байки називається силою, за обсягом вона перевершує фабулу. У ній автор розкриває значення алегоричних образів та закликає жити в злагоді з "духовною натурою".

Автор використав алегоричні образи Бджоли і Шершня. Бджола – "герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться", а Шершень – "образ людей, що живуть крадіжкою чужого й народжені на те тільки, щоб їсти, пити...". Бджола бачить своє щастя лише в "сродній праці", тобто праці за покликанням: "Але нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені..." Шершень цього збагнути не може й зарозуміло наділяє Бджолу такими характеристиками: "ти така дурна", "багато у вас голів, та всі безглузді".

Автор оспівує працю, що не обтяжує, а дає людині задоволення. Хижий розбійник Шершень насміхається із Бджоли-трудівниці, яка найбільшу насолоду отримує від праці за покликанням, чого Шершневі-дармоїду не збагнути ніколи. Байкар засуджує тих, хто лише бере від суспільства, нічого не даючи натомість. Такі думки слушні та завжди актуальні, бо спрямовують нас до самопізнання, пошуку сенсу життя, змушують замислитись над духовними цінностями.