Автор використав алегоричні образи Бджоли і Шершня. Бджола – "герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться", а Шершень – "образ людей, що живуть крадіжкою чужого й народжені на те тільки, щоб їсти, пити...". Бджола бачить своє щастя лише в "сродній праці", тобто праці за покликанням: "Але нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені..." Шершень цього збагнути не може й зарозуміло наділяє Бджолу такими характеристиками: "ти така дурна", "багато у вас голів, та всі безглузді".