Гаспринський Ісмаїл — Арслан-киз (Дівчина-левиця)

У першій промові Гульджемал заявляє, що у важкий, не буденний, особливий для Учтурфана час важлива думка не лише чоловіків. Дівчина згадує історію і доводить, що китайцям не можна вірити, що немає сенсу здаватися ворогу. "Певно, ліпше, добродії, рятувати не голову й тіло, а душу й домогтися спокою й слави…". Арслан-киз у цій промові постає рішучою, вона має план порятунку міста...

В основі твору – спроба корінних народів Східного Туркестану (уйгурів, дунганів), які сповідували іслам, визволитися з-під колоніального гніту китайської династії Цін, яка у 50-х роках ХVІІІ століття завоювала сусідні землі. Мусульманське населення міст Учтурфан та Кашгар організувало збройне протистояння китайському імперському війську. Автор зазначає у творі: "Час подій нашої оповіді – це час Кокандського ханства, де правили хаджі – праведники, нащадки самого пророка".

У творі наявні такі конфлікти: китайці – мусульмани кашгарці; Старе Місто (мусульмани) – Нове Місто (китайці); Гульджемал – Таштімур-бек; народ – можновладці.

Гульджемал, зовсім юна (їй ще й сімнадцяти не було), цікавилася станом справ свого народу, переживала за долю міста. Саме тому вона уважно слухала все, що говорили на нараді, і коли більшість вирішила здати місто, дівчина вирішила втрутитися. Чемно й лагідно, а водночас твердо й рішуче Гульджемал виголосила промову. Вона добре знала історію, тому пригадала присутнім, як тридцять років тому в Яркенті китайці взяли у полон мусульман, які здалися, а потім познущалися над дівчатами...

Гульджемал готувалася до небезпечної мандрівки і вирушила лише на сьому ніч після високої наради. Вона не пішла відразу через ворожу облогу, бо спершу хотіла обміркувати, як це найкраще зробити. Це свідчило про мудрість і цілеспрямованість дівчини. "Обмірковуючи всілякі вигадки й пристосування задля успішного проникнення крізь оточення, Арслан-киз не раз протягом дня підіймалась на напівзруйнований мінарет теккіє й вивчала становище ворога...

Гульджемал походила зі знатного роду, мала відомого батька. Формування її характеру відбувалося під безпосереднім контролем Іззет-Ати й прочитаних книг. Дівчина прекрасно знала Коран, розуміла, що в час загрози існуванню народу "немає жінок і чоловіків, а є тільки бійці". Водночас Гульджемал володіла зброєю, не боялася порушити споконвічні правила (обрізала волосся, перевдяглася в чоловічий одяг), була навчена до самостійності і важливості мати власний погляд...

Оповідання Ісмаїла Гаспринського називають також притчею, бо воно має повчальний характер, стосується не лише окремих, згаданих у творі, народів. Сьогодні увага світової спільноти прикута до Кашгару – колись шумного осередку уйгурскої культури, зараз – безлюдного міста-привида; мусульман-уйгурів масово "перевиховують" у китайських таємних таборах, влада КНР намагається знищити до останку уйгурську ідентичність...

В традиційній мусульманській родині дівчата та хлопчики виховуються по різному. Загалом в мусульманських суспільствах виховання дівчат виходить із їхньої майбутньої ролі в суспільстві – вона буде дружиною, матір'ю та господинею. Гульджемал виховувалася не за традиційною системою, їй була доступна найкраща освіта, вона змогла навчитися їздити верхи, стріляти зі зброї. Також вона не вийшла заміж у ранньому віці, бо прагнула знайти розумного і достойного чоловіка...

У творі присутні образи "продажних" "зрадників" – Таштімура-бека, головного судді Нуреддіна, слуги Ахмеда. Автор зображує їх з допомогою сатири. Міський старшина Таштімур-бек та головний суддя відносилися до них, хто не хотів повставати проти китайців, не схвалювали бунту кашгарців. Вони розуміли, що при встановленні Ісламського правління, за якого до влади прийде хан, зміниться їхнє становище...

Знавці творчості І. Гаспринського слушно простежують подібність Гульджемал і Жанни д'Арк. Можливо, на це вплинули окремі факти біографії самого письменника. Освіту він здобув, зокрема, у Парижі (1871–1874 роки); включив до своєї книги "Кадинлар" розділ "Великі жінки" про представниць слабкої статі, які очолювали держави, стали відомими політиками, вченими, митцями тощо...