Гульджемал готувалася до небезпечної мандрівки і вирушила лише на сьому ніч після високої наради. Вона не пішла відразу через ворожу облогу, бо спершу хотіла обміркувати, як це найкраще зробити. Це свідчило про мудрість і цілеспрямованість дівчини. "Обмірковуючи всілякі вигадки й пристосування задля успішного проникнення крізь оточення, Арслан-киз не раз протягом дня підіймалась на напівзруйнований мінарет теккіє й вивчала становище ворога. Тут їй ставав у пригоді чудовий бінокль", "Думаючи про свій похід, спостерігала, з я кого боку більше дозорців. Вирішивши неодмінно дістатися до Кашару й привести підмогу, не соромилася звергатися за порадами до провідника каравану — керван-баші, що перебував у місті, та до бувалих мандрівців — дервішів. До всіх, що тоді відвідували Арслан-киз, ставилися як до героїв. Від такої самовідданості дівчини в чоловіків зникали рештки страху. Усі тільки й говорили про відвагу Гульджемал".