Антон Чехов

У своїх оповіданнях письменник висміював те, що було гідне висміювання: він сміявся з духовної ницості людини, нахабства, підлабузництва, лукавства і чванливості, рабського плазування перед представниками влади, тупості і нікчемності, з усіх моральних настанов міщанського побуту, з усього, чим було пронизане навколишнє дрібне життя того часу.

Оскільки йому доводилося забезпечувати родину, навчаючись в університеті, А. Чехов підробляв, надсилаючи у московські журнали свої короткі гумористичні оповідання, підписані різними псевдонімами: "Антоша Ч.", "Антоша Чехонте", "А. П.", "Брат мого брата", "Дядечко", "Людина без селезінки".

Звернення до проблем "маленької людини" ми бачимо у таких оповіданнях А. Чехова: "Людина у футлярі" — вчитель гімназії Бєликов; "Смерть чиновника" — чиновник Черв'яков, "Іонич" — лікар Старцев.

Антон Павлович Чехов увійшов в історію світової літератури як найвидатніший майстер короткого оповідання. У невеликих за обсягом творах він зумів розкрити глибокий зміст, зображуючи найважливіші проблеми людського суспільства. У жанрі оповідання в російській літературі він був неперевершеним майстром, що відзначали його великі попередники О. Толстой та Ф. Достоєвський.

Уся його творчість — це заклик до духовного звільнення та розкріпачення людини. За Людину, ім'я якої звучить гордо, бореться наш улюблений письменник і в нас час, у нашому суспільстві, творчість якого має непересічне значення.

Життєвим девізом А. Чехова була боротьба за людську гідність, проти усякого пригнічення та приниження.

В оповіданнях цього періоду Чехов зображує життя поміщицької, купецької Ти чиновницької Росії ("Смерть чиновника", "Унтер Пришибєєв", "Хамелеон", "Палата № 6", "Іонич" та інші).

Чехов вважав, що письменник — це людина, яка бачить ясніше, ніж звичайні люди. А бачити ясніше — це значить бачити всю правду життя, як би вона не була схована за красивими словами, за порожніми спалахами. Він вважав, що письменник зобов'язаний описувати життя правдиво. "Призначення художньої літератури — правда, безумовна і чесна. Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є", — писав А. Чехов. Цієї своєї ідейної настанови він дотримувався усе життя, правдиво показуючи у своїх оповіданнях своїм сучасникам, які вони є.

Чехов завжди був життєлюбом, оптимістом, веселим, щирим і уважним господарем. А ще він любив усім допомагати.