У своїх оповіданнях письменник висміював те, що було гідне висміювання: він сміявся з духовної ницості людини, нахабства, підлабузництва, лукавства і чванливості, рабського плазування перед представниками влади, тупості і нікчемності, з усіх моральних настанов міщанського побуту, з усього, чим було пронизане навколишнє дрібне життя того часу.