Джеймс Джойс

Джеймс Джойс — один з основоположників модерністської прози, зокрема роману, поетика якого значно вплинула на розвиток не лише цього жанру, а й усього літературного процесу. Творчість Дж. Джойса сприяла інтелектуалізації літератури, адже була пов'язана з філософією та психологією.

Усе, що написав Джеймс Джойс, належить до традиції філософської літератури, яка започаткована творами Данте, В. Шекспіра, Й. В. Ґете, продовжена творами Л. Стерна, Г. Мелвіна, А. Франса, Г. Джеймса.

До літератури "потоку свідомості", оскільки Джойс зображує свідомість героя як щось таке, що тече безперервно. Текстуально це виражено у миттєвому переході від одної думки до іншої, яка часто не пов'язана з попередньою. Як приклад можна назвати внутрішні монологи Стівена Дедала — одного з головних героїв роману "Улісс". Так в одному з них поєднуються деталі пейзажу, спомини вмираючої матері, щойно прочитані приятелем рядки поезії У. Йейтса...

Щодо мистецтва втілення філософських ідей у сучасну літературну форму (модерністську) Джойса можна співставити з такими класиками: Т. Манном, М. Прустом, Ф. Кафкою, Г. С. Еліотом.

"Улісс" (1922), який зробив відомим Джойса. Результатом 17-річної роботи був твір "Поминки по Фіннегану" — діалог генія зі своєю країною.

Першим кроком була збірка віршів "Камерна музика" (1907), яка залишилася непоміченою. Потім був написаний роман "Портрет художника в юності" (1916). Але слід зазначити, що оповідання для збірки "Дублінці" були написані також ще 1904-1905 років, але опубліковані через 9 років (1914). Ця книга була визнана найбільш зрілою.

До основних ознак модернізму відносять, по-перше, граничне неприйняття західної цивілізації, її впливу на моральний стан людини: людина, не сприймаючи такого світу, дійшла межі, а відчай призводить до саморуйнування. По-друге, нереалістичні методи відображення дійсності через суб'єктивне сприйняття.

Ще 1903 року Джойс написав статті "Філософія Бруло" та "Гуманізм", де розмірковує про християнську мораль та етику мучеництва, з одного боку, та відносність етики прагматизму, з іншого. Тоді ж Джойс звернувся до східних учень — буддизму, брахманізму, вивчав Веди та Упанішаду, що відбилось у романах "Улісс" та "Поминки по Фіннегану". Енциклопедизм Джойса оснований на традиції античної культури.