Ульф Старк — Диваки і зануди

Розповідь ведеться від імені Симони, тому Старку вдається показати життя очима дитини-підлітка, проблеми її дорослішання. Адже діти – навіть досить старші – сприймають життя все одно не зовсім так, як дорослі, вони постійно думають про те, чи правильно живуть, і їх сумніви іноді здаються деяким батькам смішними й надуманими. Старк з усіх сил показує, що не потрібно боятися дорослого життя, що треба тримати себе в руках в дуже складних ситуаціях, навіть при втраті дуже близьких людей. І треба пам'ятати, що поряд завжди є люди, які можуть зрозуміти й допомогти.

Коли Ісак спитав дівчину, що робити, адже він пообіцяв вчительці принести птахів, а їх у нього немає, то вона бовкнула, що сама все влаштує. Тож Симоні довелося влаштувати справжнє полювання на качок. Спершу дівчина хотіла зловити двох качок, але її охопив мисливський запал. Тож у класі опинилося щонайменше п'ятнадцять качок, які влаштували справжній розгардіяш. Вчителька була розлючена, і Симона призналася, що це зробила вона. Ісак заступився за Симона і сказав, що сам винен. Та покарання чекало лише на дівчину: вчителька сказала, що мусить усе розповісти її батькам.

Симона побачила на вечірці Ісака і Катті разом біля басейну. Хлопець говорив, що купатися надто холодно, а Симона сказала, що він просто боїться. "Ти тільки вихваляєшся, що плаваєш найкраще! А сам навіть води боїшся!", – говорила дівчина. Вона знала, що Ісак брав участь у змаганнях із плавби. Хлопець викликав Симона позмагатися у плаванні. Але Симон погодився лише у озері – до мосту й назад. "Якщо виграю я, ти пошлеш Катті під три чорти", – додав Симон...

Події у "Диваках і занудах" відбуваються у Стокгольмі і майже не виходять за межі двох просторових центрів: будинку – з мамою, Інґве, дідусем, сусідом Аксельсоном і школи – з панною Вершкове Тістечко, Ісаком, Катті та іншими однокласниками. Але, незважаючи на таку обмеженість в місці і часі (події розгортаються протягом тижня), історія торкається багатьох питань, які так чи інакше виринають в житті підлітка: складні стосунки з батьками, непорозуміння з однолітками, перше кохання і перші втрати...

Читаючи повість, часто виникає враження, що Ольга і її бойфренд думають і дбають лише про себе, влаштовують своє життя, не зважаючи на Симону. На мою думку, їх все ж таки можна назвати відповідальними, адже не потрібно забувати, що події відбуваються у Швеції, і звична нам система виховання може трохи відрізнятися від тої, яка зображена у творі. У повісті є такі рядки: "Потім я ще мусила заспокоювати маму та Інґве. Вони від хвилювання місця не могли нагріти, коли я не прийшла додому ночувати...

У цей день дівчина змушена була покинути дім, де їй непогано велося, школу, друзів і переїхати до нового житла в іншому кінці міста, бо мама вирішила зійтися з черговим хлопцем. Зранку мама зовсім забула про день народження дочки і шукала в квартирі, що б подарувати. Симона сама спекла собі торт, ніхто, крім мами, не привітав її. Симона мусила тепер жити в південній частині міста, куди треба добиратися дві години на метро. Але найгірше для Симони було те, що доведеться жити з Інґве – маминим бойфрендом, якого дівчина вважала занудою.

У дитинстві Симона багато часу провела з дідусем, він відкривав світ разом з нею, ставився уважно, з любов'ю. Їй здавалося, що він був завжди. Дівчина дуже боялася, що дідусь помре. Саме він навчив онучку плавати й давати здачі забіякам. Він навчив її читати і лихословити, щоправда, не зумисне, а мимоволі. Оскільки Симона не знала тата, то дідусь їй був і за нього. Навіть коли Симона трохи підросла, вона могла усі свої секрети і проблеми розповісти дідусеві...

"Диваки і зануди" Ульфа Старка – це не драматична історія, яка тисне на читача тягарем філософських проблем. Наскільки місцями щемить від змальованих деталей, почуттів, настільки моментами стає смішно. Бо хіба не в цьому полягає ще одна мудрість – дивитися на життя з посмішкою і оптимізмом. Адже після шторму і бурі завжди виходить сонце і настає затишшя.

На мою думку, Інґве був надто спокійною, розміреною, флегматичною людиною. Він не звик жити у такому шаленому ритмі, як Симона та Ольга. Новий бойфренд Ольги старався добре ставитися до Симони. Коли загубився Кільрой, він купив Симоні цуценя. Дівчина не відчула радості від подарунку, хоч розуміла, що Інґве хотів якнайкраще. Він і знаку не подав, що через Симону розгромив сусідові вулики і пом'яв своє улюблене авто. Він купив собаку, хоч, власне, не любив собак...

Ольга була рада, що до неї прийшов батько. Хоч у лікарні хотіли, щоб дідуся привезли назад і Інґве вважав так само, мама забрала дідусеві речі. Інґве невдоволено волік віолончель, на якій грав дідусь Іван. У машині Ольга сказала Інґве: "Вибирай, любчику, або ти вибираєшся геть, або змиришся з тим, що батько житиме у нас".