- Порівняйте образи Генрі Гіггінса й Альфреда Дулітла. Визначте, як кожен з них впливав на формування Елізи.
При зіставленні образів – головного героя професора Генрі Хіггінса і сміттяра Альфреда Дулітла, батька Елізи, кожного з героїв можна розглядати як "Пігмаліона" стосовно його ролі в процесі "створення" особистості Елізи Дулітл.
Сміттяр Альфред Дулітл в соціальному плані перебуває, як би мовити, "на дні", але це особистість і яскрава, і незвичайна. Багатьма, якщо не всіма, позитивними рисами характеру Еліза зобов'язана саме своєму батькові...
Читати відповідь повністю → - Поясніть назву п'єси і її авторський підзаголовок. Як трансформується міф про Пігмаліона? Що змінюється в сприйнятті твору після його перейменування (наприклад, назва мюзиклу – "Моя чарівна леді")?
У давньогрецькому міфі, з яким пов'язані назва й зміст комедії Б. Шоу, йдеться про те, що Пігмаліон, цар Кіпру, жив усамітнено, уникаючи жінок. Він зробив зі слонової кістки статую чарівної жінки і закохався в неї. Цар звернувся до Афродіти, щоб вона вдихнула життя в статую. Розчулена таким коханням, Афродіта оживила статую; вона стала дружиною Пігмаліона на ім'я Галатея. У словнику читаємо: "Пігмаліон (переносно) – людина, закохана в своє творіння"...
Читати відповідь повністю → - Поясніть сенс назви п'єси Б. Шоу "Пігмаліон".
Пігмаліон – це добре відомий в світовій культурі герой давньогрецького міфу. В основі цього міфу – розповідь про скульптора, який палко закохався у створену ним скульптуру. Це почуття вдихнуло в неї життя. Але ж з часом зміст міфу певною мірою втратив своє первісне значення, яке за часів античності було зовсім іншим. Ось як викладає історію Пігмаліона і Галатеї Р...
Читати відповідь повністю → - Пригадайте, у зв'язку з чим і кому Гіггінс говорить таку фразу: "Бережи пенси, а фунти самі збережуться. І так не лише з грішми, а й з усіма нашими звичками". Як ви розумієте ці слова? Чи вважаєте за потрібне взяти висловлену Гіггінсом думку до власної скарбнички афоризмів?
Ці слова Гіггінс говорить Пікерінгу під час того, як місіс Пірс просить господаря "добре зважувати кожне слово, перш ніж казати щось цій дівчині", не лаятися в присутності Елізи, бути в її присутності якомога охайнішими. Фраза Гіггінса означає, що потрібно дбати про найменші нюанси своєї поведінки, адже саме вони і складають загальний образ людини. Думку, висловлену Гіггінсом, можна взяти для власної скарбнички афоризмів саме у значенні, яке стосується звичок людини.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Пригадайте, чим були зумовлені такі слова Елізи: "Розумієте, різниця між леді і квіткаркою полягає не в умінні зі смаком вдягатися чи правильно говорити — цього можна навчитися, і не в тому, як вона поводиться, а в тому, як поводяться з нею інші". Чи згодні ви з нею? Обґрунтуйте свою відповідь.
Ці слова Еліза говорить до Пікерінга, але їх також чує Гіггінс. Дівчина говорила, що Пікерінг назвав її "міс Ділутл", коли вперше побачив, і з цього почалася Елізина самоповага. Вона перечислює й інші вияви поваги до неї з боку Пікерінга: "…ви підвелися; скинули капелюха переді мною на вулиці; відчинили мені двері…". Гіггінс від початку до кінця парі ставився до Елізи як до квіткарки, для неї це було образливо, а от Пікерінгу вона говорить: "…я знаю, що можу бути для вас леді, бо ви повсякчас ставитеся до мене як до леді й завжди будете ставитися до мене так".
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Проаналізуйте передмову й післямову комедії. Визначте їхню художню роль у творі.
П'єса "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" та велику післямову, у якій ідеться про подальшу долю головної героїні драми. У передмові автор розповідає, що його п'єса має дидактичну мету – донести до свідомості публіки, що є на світі такий собі народ – фонетисти і що вони одні з найпотрібніших громадян Англії тих часів. Також Б. Шоу розповідає про, на його думку, найрозумнішого фонетиста Генрі Світа, який деякою мірою став прообразом головного героя "Пігмаліона"...
Читати відповідь повністю → - У чому полягає сутність духовного переродження Елізи Дулітл?
На початку п'єси ми бачимо Елізу звичайною, простою дівчиною з бідних кварталів, яких у Лондоні — тисячі. Жалюгідна, замурзана, вона заробляє на життя тим, що продає квіти, причому спілкується з людьми такою жахливою мовою, що професор Хіггінс, почувши її, заявляє: "Жінка, яка видає такі жахливі звуки, взагалі не має права жити"...
Читати відповідь повністю → - У чому, на вашу думку, полягає особливість авторських ремарок, поданих Шоу? Чим вони відрізняються від ремарок Ібсена?
Шоу надає особливої ролі ремаркам, розміщує у своїх п'єсах коментарі, розлогі передмови й післямови, не властиві драматичним творам. У "Пігмаліоні" його ремарки є значно більшими за обсягом за звичні для читача. Шоу нарікав на те, що "письмове мистецтво… зовсім безпорадне, коли треба передати інтонацію… існує п'ятдесят способів сказати "так", п'ятсот способів сказати "ні" й лише один спосіб це написати"...
Читати відповідь повністю → - Хто дав екранне життя п'єсі Бернарда Шоу "Пігмаліон"?
Уже після смерті Бернарда Шоу сценарист Алан Лернер та композитор Фредерік Лоу на сюжет "Пігмаліона" створили мюзикл "Моя чарівна леді", який обійшов театри всіх країн світу, ставши у свою чергу основою для музичного фільму з тією ж назвою (1964 р.).
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Чи можна стверджувати, що вже в першій дії на читача/глядача очікує парадокс? Обґрунтуйте свою думку.
Парадоксальність властива творам Шоу на всіх рівнях тексту: існує словесний парадокс (своєрідна гра словами й поняттями), парадоксальність думок, ситуацій, характерів, сюжету в цілому тощо. Уже на початку твору автор називає його "Роман у п'яти діях". Дефініція "роман" орієнтує читача на епічний жанр, а поділ на дії – на драматичний. Тобто у підзаголовку автор сам чітко визначає новаторську ( парадоксальну) жанрову специфіку: поєднання рис епосу та драми...
Читати відповідь повністю →