Парадоксальність властива творам Шоу на всіх рівнях тексту: існує словесний парадокс (своєрідна гра словами й поняттями), парадоксальність думок, ситуацій, характерів, сюжету в цілому тощо. Уже на початку твору автор називає його "Роман у п'яти діях". Дефініція "роман" орієнтує читача на епічний жанр, а поділ на дії – на драматичний. Тобто у підзаголовку автор сам чітко визначає новаторську ( парадоксальну) жанрову специфіку: поєднання рис епосу та драми. Твір призначений для сценічного втілення, проте у ньому відсутній традиційний список дійових осіб на початку твору. Автор змінює і традиційну функцію ремарок: численні ремарки комедії розлогі, поширені, інколи сприймаються як "вставні оповідання".
У першій дії зустрічаємо парадокси. Наприклад, Еліза називає Фредді на ім'я, коли той псує два її букети. Його матір гадає, звідки квіткарка знає ім'я її сина, але потім виявляється, що дівчина насправді не знала його імені. Інший приклад: Гіггінс (він поки що вказаний як записувач) називає квіткарку дурною, але перехожий називає його джентльменом (не судить по його словах, а по стану черевиків: "Записувач (виступаючи наперед, праворуч від неї, а решта з'юрмлюється за ним). Ну, годі! Годі, годі! Хто тебе кривдить, ти, дурна дівчино? За кого ти мене маєш? Перехожий. Все гаразд — він джентльмен: гляньте-но на його чи-ри-вики!". Той же перехожий звинувачує записувача (Гіггінса) у тому, що він всюди пхає свого носа, та, насправді, Гіггінс просто стояв і щось писав, а сам перехожий базікав безперестану і коментував те, що відбувалося: "Перехожий. Ні, він не нишпорка. Просто він із тих, хто всюди пхає свого носа, хай йому абищо! Кажу вам: гляньте на його чи-ри-вики". Парадоксальною є й ситуація знайомства Гіггінса і Пікерінга: виявляється, обидва шукали спосіб познайомитися: "Джентльмен (з ентузіазмом). Я ж приїхав з Індії, аби познайомитися з вами! Гіггінс. А я збирався в Індію, аби з вами познайомитися!".